Queen

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Queen»
логотип
«Queen» Зверху: Браян Мей і Фредді Мерк'юрі Знизу: Джон Дікон і Роджер Тейлор
Основна інформація
Жанр Прогресивний рок
Хард-рок
Глем-рок
Роки з 1970 року
Країна Велика Британія Велика Британія
Місто Лондон
Мова англійська
Лейбл «Capitol»
«Parlophone»
«EMI»
«Hollywood»
«Island»
«Elektra»
Склад Браян Мей
Роджер Тейлор
Колишні
учасники
Фредді Мерк'юрі
Джон Дікон

Офіційний веб-сайт
Commons-logo.svg Queen у Вікісховищі

«Queen» (вимовляється «Квін», укр. «Королева») — британський рок-гурт, створений у 1971 році у Лондоні. Від року заснування (1971) і до смерті Фредді Мерк'юрі (1991) склад гурту залишався незмінним: Фредді Мерк'юрі — вокал, фортепіано; Браян Мей — гітара, вокал; Роджер Тейлор — ударні, вокал; Джон Дікон — бас-гітара, бек-вокал. «Queen» створювали свої ранні роботи під впливом від прогресивного року, хардроку і важкого металу, але поступово перейшли до більш традиційного і радіоформатного звучання, запозичивши елементи інших стилів, таких як арена-рок і поп-рок.

До заснування «Queen» Брайян Мей і Роджер Тейлор грали разом у гурті під назвою «Smile». Фредді Мерк'юрі (тоді відомий під ім'ям Фаррух Бульсара) був фаном гурту і заохочував їх експериментувати з складнішою сценічною і звукозаписувальною технікою. У 1970 році Мерк'юрі приєднався до гурту і запропонував «Queen» як нову назву, а також придумав своє сценічне ім'я. Джон Дікон приєднався перед записом їхнього самоназваного дебютного альбому 1973 року. Уперше «Queen» потрапили в чарт Великої Британії з їхнім другим альбомом «Queen II» 1974 року, але міжнародний успіх їм принесли «Sheer Heart Attack» пізніше того самого року і «A Night at the Opera» 1975 року. Останній містив пісню «Bohemian Rhapsody», яка залишалася на першій сходинці чарту UK упродовж дев'яти тижнів і популяризувала жанр музичного відеокліпу.

Альбом 1977 року «News of the World» містив пісні «We Will Rock You» і «We Are the Champions», які стали гімнами на спортивних змаганнях. До початку 1980-х років «Queen» вже були одним із найвизначніших стадіонних рок-гуртів у світі. «Another One Bites the Dust», що вийшов 1980 року, є їхнім найкраще продаваним синглом, тоді як їхній альбом-компіляція 1981 року «Greatest Hits належить до числа найкраще продаваних альбомів у Великій Британії[en] і вісім разів ставав платиновим у США. Їхній виступ на концерті 1985 року «Live Aid» різні музичні видання називають одним із найвизначніших в історії рок-музики, а за опитуванням музичної індустрії 2005 року — він найкращий. 1991 року Мерк'юрі помер від пневмонії, ускладнення СНІДу, а Дікон завершив виступи 1997 року. Відтоді Мей і Тейлор під час кількох турів виступали під назвою «Queen» разом з Полом Роджерсом і Адамом Ламбертом як вокалістами.

Гурт випустив 18 альбомів, 18 синглів і 10 DVD, які посідали першу сходинку в чарті. За різними оцінками кількість їхніх проданих записів становить від 150 до 300 мільйонів копій, що робить їх одним із найкраще продаваних музичних артистів[en] у світі. 1991 року «Queen» отримали від Британської асоціації виробників фонограм нагороду «За видатний внесок у британську музику». 2001 року їх введено в Залу слави рок-н-ролу. Кожен член «Queen» написав по кілька синглів, і всі чотири члени гурту були введені в Зал слави піснярів у 2003 році. У 2005 році гурт отримав премію Ivor Novello за видатну колекцію пісень від Британської Академії піснярів, композиторів і авторів, а у 2018 році їм була вручена премія «Греммі» за досягнення протягом життя.

Історія

1968—1974: Ранні роки

Нагорода «PRS» за «музичний спадок» у пам'ять про перший публічний виступ гурту «Queen» (Лондон, 18 липня 1970 року)

У 1968 році гітарист Браян Мей, студент Імперського Коледжу в Лондоні, і бас-гітарист Тім Стеффелл прийняли рішення створити музичний гурт. Мей повісив у коледжі оголошення на дошці, що їм потрібний ударник «на зразок Мітчелла або Бейкера»; на нього відгукнувся студент-стоматолог Роджер Тейлор. Утворений гурт став називатися «Smile» («Усмішка»)[1].

Навчаючись у художньому коледжі Ealing, Тім Стеффелл подружився з Фаррухом Бульсарою — своїм товаришем по навчанню, що взяв собі англійське ім'я Фредді. Бульсара відчував спорідненість смаків з учасниками гурту і незабаром став гарячим шанувальником «Смайлу». У 1970 році, після переходу Стеффелла до гурту «Humpy Bong», решта учасників «Усмішки», натхненні Бульсарою, перейменували гурт у «Queen», провівши свій перший виступ 18 липня[2]. У гурті в цей час змінилося кілька бас-гітаристів, що не зовсім відповідали його духу. Так тривало до лютого 1971 року, коли зупинилися на кандидатурі Джона Дікона і почали репетирувати для запису першого альбому. Записали перші чотири власних пісні: «Liar», «Keep Yourself Alive», «The Night Comes Down» і «Jesus». Всі вони залишилися тоді демо-версіями: жодна зі звукозаписувальних компаній не ризикнула мати справу з молодими музикантами[3]. Саме в той же час Фредді поміняв прізвище на «Мерк'юрі»: під враженням від рядку «Mother Mercury, look what they've done to me» з пісні «My Fairy King»[4]. 2 липня 1971 року «Queen» зіграли свій перший концерт у класичному складі «Мерк'юрі, Мей, Тейлор, Дікон» у коледжі Сюррей під Лондоном[5].

Бувши студентом художнього коледжу, Мерк'юрі розробив логотип для гурту (відомий як «гребінь Queen») —перед виходом їхнього першого альбому [6]. Логотип був утворений символами знаків Зодіаку всіх чотирьох учасників: двома Левами (Дікон і Тейлор), Раком (Мей) і двома феями, що символізували знак Діви (Мерк'юрі)[6]. Леви обіймають стилізовану літеру Q, краб (символ знаку Рака) поміщений нагорі літери, з язиками полум'я, що підіймаються над ним, а феї туляться під левами[6]. Також присутня корона всередині літери Q, а весь логотип осіняє величезний фенікс. У цілому символіка має схожість з Гербом Сполученого Королівства, яка, зокрема, проявляється в левах-підтримниках[6]. Первісний логотип, розміщений на зворотному боці обкладинки першого альбому, був виконаний простими рисами. Пізніші варіанти на конвертах платівок були кольоровими і більш примхливими[6][7].

Гітара гурту «Queen» (праворуч, поруч із гітарою гурту «The Rolling Stones») у Ліверпулі в клубі Cavern Club, відзначаючи виступ гурту у цьому приміщенні 31 жовтня 1970 року.

У 1972 «Queen» вступили у переговори із компанією «Trident Studios» після того, як музикантів помітив на студії «De La Lane Studios» продюсер Джон Ентоні. У ході переговорів Норман Шеффілд запропонував гурту укласти контракт з «Neptune Productions», дочірньою компанією «Трайденту». Компанія зобов'язувалася забезпечити музикантів технічними засобами для звукозапису, а гурт надавав їй право на використання знаку «Queen». Це влаштувало обидві сторони, і за контрактом гурт отримав у своє розпорядження таке ж високотехнічне обладнання для запису нових пісень, яке вже використовували «Бітлз» і Елтон Джон[8].

У 1973 році «Queen» підписує контракт з «Trident»/«EMI». На липень того ж року вони випускають свій дебютний альбом, теж названий «Queen»; у ньому відчувається вплив хеві-металу і прогресивного року[9]. Альбом схвально зустріли критики; Гордон Флетчер з журналу «Rolling Stone» назвав його «пречудовим» (superb)[10], чиказька газета «Daily Herald» зауважила, що він «вище середнього рівня дебютних альбомів» (above average debut)[11]. Втім, широкої уваги публіки він не привернув, і дебютний сингл «Keep Yourself Alive» продавався погано. З нинішнього погляду ця пісня вважається родзинкою альбому і у 2008 «Rolling Stone» помістив її на 31 місце в рейтингу «100 найзначніших гітарних пісень всіх часів», описавши її як «варту рифів цілого альбому, вміщених в одну пісню»[12]. Альбом отримав золотий сертифікат у Британії та США.[13][14].

Друга платівка гурту, «Queen II», вийшла в 1974 році — з фотографією учасників на обкладинці, виконаною відомим британським фотографом Міком Роком[15]. Тема фотографії надалі використана як основа для відеокліпу на пісню «Bohemian Rhapsody»[15][16]. Альбом посів 5-те місце в «UK Albums Chart», ставши першим альбомом гурту, що увійшов у британські чарти[13]. Написаний Фредді Мерк'юрі сингл «Seven Seas of Rhye» посів 10 місце за популярністю у Британії, давши гурту його перший хіт[13]. Альбом «Queen II» став першим справжнім свідченням їхнього чіткого багаторівневого звуку, відрізняючись довгими складними інструментальними пасажами, текстами на тему фентезі, виконавчою віртуозністю[17][18]. Окрім синглу, до альбому увійшла пісня «The March of the Black Queen», шестихвилинна епопея без приспіву. Газета «Daily Vault» описала пісні як «загрозливі»[19]. Реакція критиків була неоднозначною: «Winnipeg Free Press», що схвалив їхній перший альбом, описав «Queen II» як «перевироблену страхітливість» (over-produced monstrosity)[20], база даних «Allmusic» описала альбом як улюблений серед шанувальників стилю хардкору «Queen»,[21] він був згаданий першим з трьох альбомів гурту в книжці «1001 Albums You Must Hear Before You Die» («Тисяча і один музичний альбом, який треба прослухати, перш ніж ви помрете»)[22].

1974—1976: від Sheer Heart Attack до A Night at the Opera

У травні 1974 року, якраз коли учасники «Queen» брали участь у підтримці гурту «Mott the Hoople» для їх першого туру по США, Браян Мей відчув себе гірше, у нього виявили гепатит. Це спричинило скасування намічених заходів[17]. Внаслідок хвороби Мей не міг взяти участь у початку роботи гурту над їхнім третім альбомом, приєднавшись до товаришів лише тоді, коли половина була вже записана[23]. Альбом вийшов у 1974 році, під назвою «Sheer Heart Attack» і посів друге місце за популярністю у Британії[24]. Він добре продавався у Європі, здобув золотий сертифікат у Сполучених Штатах[14], давши тим самим гурту перший справжній міжнародний успіх і ставши хітом по обидві сторони Атлантики[25]. У ньому гурт експериментував у різноманітних жанрах, включаючи британський м'юзик-холл, важкий метал, баладу, регтайм і карибські мотиви. У цей час Queen почала еволюціонувати від тенденцій прогресивного року перших двох альбомів до орієнтованої на широку публіку музики[26]. У «Sheer Heart Attack» були впроваджені нові звуки й мелодійні рисунки, що мали бути відточені у їхньому наступному альбомі «A Night at the Opera».

Пісня «Killer Queen» з альбому «Sheer Heart Attack» сягнула другого місця у британських чартах[13] і стала першим їхнім хітом, що посів 12 позицію в «Billboard Hot 100».[27]. Вона поєднувала в собі кемп, водевіль, британський м'юзик-холл разом з гітарною віртуозністю Мея. Друга пісня, «Now I'm Here», витримана в традиційному стилі хардроку, мала 11-те місце за популярністю у Британії. Ще одну пісню, «Stone Cold Crazy», відрізняють ритмічні рифи Мея; вона вважається попередницею спід-металу[23][28]. Альбом заслугував визнання і сучасних музичних видань: у 2006 році журнал «Classic Rock» помістив його на 26 місце в рейтингу «100 найзначніших британських рок-альбомів за всю історію» («The 100 Greatest British Rock Albums Ever»),[29] і у 2007 році, журнал «Mojo» дав йому 88-ме місце в рейтингу «100 музичних витворів, що змінили світ» («The 100 Records That Changed the World»).[30]. Він також є другим з трьох згаданих альбомів гурту в книжці «1001 Albums You Must Hear Before You Die»[22].

У січні 1975 року гурт вирушив у світове турне, учасники виступали в костюмах від Зандри Родес, на концертах застосовувалися світлові спецефекти. У США вони привернули широку увагу публіки, також уперше виступали в Канаді[31], після вирушили в Японію і дали там концерти в сімох містах — від середини квітня до початку травня. У вересні, після болісного непорозуміння з «Трайдентом», гурт розірвав контракт з «Trident Studios» і став шукати нового продюсера. Одною з розглянутих ними кандидатур був менеджер гурту «Led Zeppelin» Пітер Грант, який умовляв їх підписати контракт зі «Swan Song Records», продюсерською компанією цього колективу. Учасники «Queen» знайшли цю пропозицію неприйнятною і замість цього уклали договір з Джоном Рідом, менеджером Елтона Джона[32].

Наприкінці 1975 року гурт записав і випустив альбом «A Night at the Opera», назва якого взята з популярного фільму «Ніч в опері» братів Маркс. На момент виходу він був найбільш витратним з усіх записаних альбомів[33]. Подібно своєму попереднику, він відрізняється різноманітними стилями й експериментуванням зі стереозвуком. У пісні «The Prophet's Song», восьмихвилинній епопеї, середня частина проспівана каноном: у простих фразах, вишикуваних таким чином, щоб створити повнохоровий ефект. Написану Мерк'юрі баладу «Love of My Life» відрізняють звуки арфи і накладені вокальні співзвуччя[34]. Альбом мав успіх у Британії,[13] і став тричі платиновим у Сполучених Штатах.[14] У 2004 році за підсумками опиту, проведеного британським каналом Channel 4, він посів 13-те місце серед альбомів всіх часів[35]. Високо оцінили альбом і міжнародні опити: у всесвітньому опиті Guinness він посів 19-те місце,[36] в австралійському ABC — 28-ме місце.[37] «A Night at the Opera» часто з'являвся у списках «найзначніших альбомів», що відбивають погляди критиків. В опублікованому журналом «Q Magazine» у 2004 році рейтингу «50 найкращих британських альбомів всіх часів» він посів 16-те місце, а в рейтингу «100 найзначніших альбомів всіх часів» мексиканської версії журналу «Rolling Stone» у 2004 році — 11 місце[38]. Він також присутній у списку «500 найзначніших альбомів всіх часів» журналу Rolling Stone за 2003 рік — на 230-й позиції[39]. «A Night at the Opera» є третім альбомом гурту, згаданим у книжці «1001 Albums You Must Hear Before You Die»[22].

Примітною піснею альбому є і «Bohemian Rhapsody», яка очолювала британські хіт-паради протягом дев'яти тижнів[13]. Друг і порадник Мерк'юрі, диджей радіостанції «Capital London» Кенні Еверетт зіграв значну роль у виставленні її на ротацію[40][41]. Сингл «Bohemian Rhapsody» посідає третє місце в історії британської музики, поступаючись тільки «Do They Know It's Christmas?» гурту «Band Aid» і «Candle in the Wind 1997» Елтона Джона. Сингл посів дев'яте місце за числом проданих екземплярів у Сполучених Штатах (перевидання 1992 року сягнуло другого місця в «Гарячій десятці» у «Billboard» і залишалося на цій позиції 5 тижнів)[27]. Це єдиний сингл, проданий у кількості мільйона екземплярів у два випуски,[42] став «різдвяним синглом № 1» двічі у Британії — єдиний, кому це вдалося зробити. «Bohemian Rhapsody» також кілька разів номінували на звання найзначнішої пісні всіх часів[43][44]. Гурт вирішив створити на цю пісню відеокліп, зйомки якого доручили «Trilion»[45] — дочірній компанії «Trident Studios». Виконане з використанням найновіших технологій, це відео вважається першим «справжнім» кліпом в історії,[46][47][48], його широко популяризували в ЗМІ[49]. Вважається, що в першій пісні альбому «Death on Two Legs», написаній Мерк'юрі, йдеться про Нормана Шеффілда і «Trident Studios»[8][50]. Хоча інші гурти, включаючи «The Beatles», мали рекламні ролики або відеокліпи доти, більшість з них транслювалися тільки на спеціалізованих телепередачах. Під враженням від кліпу «Bohemian Rhapsody», журнал «Rolling Stone» писав: «Його значення неможливо переоцінити, бо він практично придумав музичне відео — за сім років до появи музичних телеканалів»[48]. Друга пісня альбому, «You're My Best Friend», була другою з написаних на музику Джона Дікона і його першим синглом. Вона посіла 16-те місце за популярностю в Сполучених Штатах[27] і входила в десятку світових хітів[42]. У межах концертного туру «A Night at the Opera Tour», що начався в листопаді 1975 року, гурт відвідав країни Європи, Сполучені Штати, Японію й Австралію[51].

1976—1979: від A Day at the Races до Live Killers

На 1976 рік гурт вже знову був у своїй студії, працюючи над записом нового альбому «A Day at the Races», який часто вважають продовженням ранішого «A Night at the Opera».[52][53]. Його назва теж бере початок з фільмів братів Маркс, обкладинки альбомів вельми схожі і засновуються на логотипі «Queen»[54]. Найбільш показний з братів-акторів, Граучо Маркс, у березні 1977 року запросив учасників до себе в гості в Лос-Анджелес. Під час свого візиту музиканти особисто подякували господаря і проспівали а капела пісню «'39» з альбому «A Night at the Opera»[55]. Альбом «A Day at the Races» був високо оцінений шанувальниками й критиками, посівши перше місце за популярністю в Британії і Японії, п'яте — у США[13][54]. Головним хітом альбому стала пісня «Somebody to Love», навіяна євангельськими мотивами. У ній Мерк'юрі, Мей і Тейлор записали свої голоси на багатьох доріжках, щоб створити враження 100-голосового хору. «Somebody to Love» сягнула другого місця за популярністю в Британії[13][27]. Альбом також містить одну з «найважчих» пісень гурту, написану Меєм «Tie Your Mother Down», що стала невід'ємним елементом їхніх «живих» виступів[56][57].

У 1976 році гурт провів один зі своїх найвідоміших заходів, вільний концерт у лондонському Гайд-парку[58]. Його організував продюсер Річард Бренсон, офіційне число глядачів оцінювалося в 150 000 осіб [58][59]. 1 грудня 1976 року «Queen» мала взяти участь у лондонській вечірній програмі Today, але в останню хвилину музиканти мусили відмовитися. Замість них у студію спішно запросили панк-гурт «Sex Pistols», учасники якого дали скандальне інтерв'ю ведучому Біллу Гранді[60][61]. Під час турне «A Day at the Races Tour» у 1977 році гурт провів аншлаги в нью-йоркському Медісон-Сквер-Гарден (лютий), і лондонському Ерлс Корті (червень)[16][62].

Шостий студійний альбом «News of the World», випущений у 1977 році, став чотирикратно платиновим у Сполучених Штатах і двічі платиновим у Британії[14]. Він містить багато пісень, написаних Тейлором для живого виконання, у тому числі два з найбільш впізнаваних рок-гімнів, «We Will Rock You» і рок-баладу «We Are the Champions», які обидва стали міжнародними спортивними гімнами. «We Are the Champions» сягнула четвертого місця за популярністю у США[27][63]. «Queen» розпочала своє турне «News of the World Tour» в жовтні 1977 року. Роберт Гілберн у газеті «Los Angeles Times» назвав його «найбільш театралізованим і доведеним до досконалості» з усіх концертних турів гурту[64].

l-r: John Deacon, Brian May, and Freddie Mercury seen live in 1978
Queen у Нью-Гевені у листопаді 1977.

У 1978 році гурт випустив свій черговий альбом, «Jazz», що посів друге місце за популярністю в Британії і шосте місце за версією Billboard 200 у США[65]. Він включав такі хіти, як «Fat Bottomed Girls» і «Bicycle Race». «Queen» орендувала на день Вімблдонський стадіон, щоб зняти відеокліп, де 65 оголених дівчат-моделей взяли участь у велосипедних перегонах[66]. В останні роки альбом отримав більш сприятливі відгуки[67]. Іншою примітною піснею альбому «Jazz» є «Don't Stop Me Now», що теж являє собою приклад яскравої вокальної гармонії гурту[68].

У 1978 році «Queen» вирушили на гастролі «Jazz Tour» по США і Канаді. Більшу частину наступного року гурт гастролював по Європі і Японії[69]. У 1979 вийшов їхній перший «живий» альбом, «Live Killers», він двічі ставав платиновим у Сполучених Штатах[70]. Також був випущений дуже успішний сингл «Crazy Little Thing Called Love», навіяний стилем рокабілі і виконаний у стилі Елвіса Преслі[71][72]. Пісня увійшла у десятку найпопулярніших у багатьох країнах, очолювала австралійський «ARIA Charts» протягом семи тижнів підряд. Він став першим синглом, що досяг першого місця в американських хіт-парадах, очолювавши «гарячу сотню» «Billboard» протягом чотирьох тижнів[27][73]. Написавши пісню для гітари і записавши ритм, Мерк'юрі використовував техніку ритм-гітари під час живого виконання пісні, що стало першим випадком його гри на гітарі на концерті[72]. У грудні 1979 року, «Queen» уперше виконала сингл на Концерті для кампучійського народу в Лондоні: на прохання його організатора Пола Маккартні[72].

1980—1984: від The Game до The Works

Виступ «Queen» у Драммені, Норвегія, під час «Hot Space Tour», квітень 1982 року

На початку 1980-х років «Queen» представили альбом «The Game». До цієї платівки увійшли сингли «Crazy Little Thing Called Love» і «Another One Bites the Dust», які очолили чарти США[27]. Майкл Джексон, відвідавши концерт «Queen» у Лос-Анджелесі, запропонував Мерк'юрі представити як сингл пісню «Another One Bites the Dust»; у жовтні 1980 року ця композиція вже як сингл 3 тижні очолювала чарт США.[74] Альбом перебував на вершині чарту «Billboard 200» 5 тижнів[75] із показником у 4 мільйони проданих копій у США[14]. Під час запису «The Game» музиканти вперше використали синтезатор, хоча в анотаціях на конверті платівки було чітко зазначено «No Synthesisers!» (укр. «Без синтезаторів!»). Припускається, що ця нотатка відображає антисинтетичну, прихильну до важкого року позицію гурту[76], проте пізніше продюсер Рой Томас Бейкер пояснив, що це було спробою пояснити, що багатошарові соло альбому були створені із допомогою гітар, а не синтезаторів[77]. У червні 1980 року гурт вирушив на гастролі «The Game Tour», які з перервами тривали до листопада 1981 року. У вересні 1980 року «Queen» відіграли три аншлагові шоу у Медісон-сквер-гарден[16]. У 1980 році гурт також представив саундтрек, який вони записали для фільму «Флеш Гордон»[78]. У січні 1981 року на «American Music Awards» за композицію «Another One Bites the Dust» гурт отримав перемогу у номінації «Найкращий поп/рок сингл», а самих «Queen» було номіновано на «Найкращий поп/рок гурт»[79].

У лютому 1981 року «Queen» відправились виступати у Південну Америку, ставши першим рок-гуртом, який відіграв свої концерти на стадіонах Латинської Америки[69]. Під час турне гурт відіграв 5 концертів у Аргентині, один із яких зібрав найбільший натовп людей в історії країни (300 000 людей у Буенос-Айресі)[80]. Два концерти на стадіоні Сісеру Помпеу ді Толеду у Сан-Паулу, Бразилія, зібрали 131 000 людей у перший вечір[81] та більш ніж 120 000 людей наступного[82]. У жовтні того ж року «Queen» відіграли концерт перед 150 000 фанів 9 жовтня на Естадіо Універсітаріо та 17 і 18 жовтня — у місті Пуебла (Estadio Zaragoza), Мексика[83]. 24 та 25 листопада «Queen» відіграли два аншлагові концерти у Монреаль-Форум, Квебек, Канада[84]. Один із найбільш відомих виступів Мерк'юрі під час виконання останньої композиції альбому «The Game», «Save Me», якраз було виконано у Монреалі, а сам концерт було записано та представлено як концертний альбом «Queen Rock Montreal»[85].

«Це було дуже надмірно [стиль життя]. Думаю, зайве просочилося з музики в життя і стало необхідністю. „Queen“ був чудовим засобом пересування і чудесним, чарівним поєднанням, але я думаю, що він був близький до знищення всіх нас. [Ми] були найбільшою річчю в світі на мить в часі, і все, що йде з цим, дійсно зіпсує ваш розум. Ми всі постраждали. Фредді, очевидно, пішов у самоволку, ось чому він захворів цією жахливою хворобою. Якийсь час він був абсолютно некерованим. У певному сенсі, всі ми вийшли з-під контролю і [...] це зіпсувало нам життя»
— Браян Мей про самий бурхливий період гурту початку 1980-х років[86]

У 1981 році «Queen» записали першу спільну композицію із Девідом Бові під назвою «Under Pressure». Перша колаборація з іншим музикантом було досить спонтанною, оскільки «Queen» та Бові випадково зустрілись у студії звукозапису[87]. «Under Pressure» набула широкої популярності, очоливши чарт Великої Британії та зайнявши 31 позицію у списку каналу VH1 «100 найкращих пісень 1980-х років»[88].

У жовтні 1981 року гурт представив свій перший збірник під назвою «Greatest Hits», до якого увійшли найвідоміші пісні періоду 1974—1981 років[89]. Цей збірник став найпродаванішим в історії у Великій Британії і провів 450 тижнів у UK Album Chart[90][91]. Платівка стала 8 разів платиновою у США, а загалом по всьому світу було продано понад 25 мільйонів копій[14][92]. Тейлор став першим членом гурту, який випустив власний сольний альбом у 1981 році під назвою «Fun in Space».

У 1982 році гурт представив платівку «Hot Space», яка ознаменувала певний відхід від фірмового звучання «Queen» 1970-х років. Цей альбом став певною сумішшю таких жанрів як рок, поп-рок, танцювальна музика, фанк та R&B[93]. Більша частина альбому була записана у Мюнхені під час найбільш нестабільного періоду в історії гурту. Тейлор та Мей критикували нове звучання і обом дуже не подобалось, наскільки персональний менеджер Мерк'юрі Пол Прентер впливає на музиканта[94]. Мей дорікав Прентеру, менеджеру Мерк'юрі від початку 1980-х до 1984 року, що той не звертав уваги на важливість радіо станцій, їхній зв'язок між музикантом та слухачами і за відмову станціям у зустрічі із Мерк'юрі[95]. 14 і 15 вересня 1982 року гурт відіграв свої два останні шоу у США (Інґлвуд, Каліфорнія) із Мерк'юрі як вокалістом[96]. «Queen» перестали їздити у турне по США після свого туру «Hot Space Tour», оскільки їхня популярність пішла на спад, хоча вони і виступили на американському телебаченні один раз під час прем'єри восьмого сезону «Суботнього вечора у прямому ефірі» 25 вересня того ж року[97]; цей перформенс став останньою публічною появою гурту у Північній Америці до смерті їхнього лідера. «Queen» припинили співпрацю із лейблом «Elektra Records» (із яким вони працювали у США, Канаді, Японії, Австралії та Новій Зеландії) і підписали контракт із «EMI»/«Capitol Records».

Після більш ніж 10 років безперервної діяльності «Queen» вирішили не виступати протягом 1983 року[98]. В цей час вони записали новий альбом на студії «Record Plant» у Лос-Анджелесі і «Musicland Studios» у Мюнхені; декілька членів гурту працювали над іншими проектами та сольними роботами. Тейлор представив свій другий альбом «Strange Frontier». Мей у співпраці із Едді Ван Халеном представив міні-альбом «Star Fleet Project»[99].

«Queen» на сцені у Франкфурт-на-Майні 26 вересня 1984.

У лютому 1984 року «Queen» представили одинадцятий студійний альбом «The Works», до якого увійшли відомі сингли «Radio Ga Ga», «Hammer to Fall» і «I Want to Break Free»[100][101]. Незважаючи на ці хіти, альбом не отримав широкої популярності у США, у той час як у Великій Британії він став тричі платиновим та залишався у чартах протягом двох років[102].

У тому ж році «Queen» розпочали «The Works Tour», що стало першим турне для клавішника Спайка Едні як додаткового концертного музиканта. Під час туру гурт відіграв 9 аншлагових концертів у Бопутатсвані, що у Південній Африці, на арені Сан-Сіті[103][104]. Після повернення до Англії гурт став предметом обурення, оскільки відіграв свої шоу у країні під час активної політики апартеїду та незважаючи на культурний бойкот з боку міжнародної спільноти та ООН. Учасники гурту заявили критикам, що грали свою музику для шанувальників у Південній Африці[105]. «Queen» надали фінансову підтримку школі для глухих та сліпих дітей як філантропний жест, однак були оштрафовані та потрапили у «чорний список» артистів ООН[106].

1985—1988: Live Aid та пізні роки

У січні 1985 року гурт відіграв як хедлайнер два шоу на першому фестивалі «Rock in Rio» у Ріо-де-Жанейро, Бразилія, перед 300 000 людей кожного вечора[107]. Газета «The Boston Globe» описали ті виступи як «гіпнотизуючі перформенси»[108]. Вибрані моменти із двох виступів були представлені у форматі VHS під заголовком «Queen: Live in Rio», а пізніше транслювались на MTV у США[108][109]. У квітні і травні 1985 року «Queen» завершували «The Works Tour» аншлаговими шоу в Австралії та Японії[110].

«Queen були найкращим гуртом дня... вони просто вийшли і розбивали вщент аудиторію хіт за хітом... ідеальна сцена для Фредді — весь світ.»
— Боб Гелдоф про виступ гурут «Queen» на «Live Aid».[111]

Під час благодійного фестивалю «Live Aid» 13 липня 1985 року перед 72 000 людей на стадіоні та 1.9 мільярда людей телеудиторії «Queen» виконали декілька із своїх найвідоміших хітів[112][113]. Організатори фестивалю Боб Гелдоф і Мідж Юр, інші музиканти (такі як Елтон Джон, Кліф Річард, Дейв Грол), музичні журналісти таких видань як BBC, CNN, «Rolling Stone», MTV, «The Telegraph» заявили, що «Queen» «вкрали» шоу[114][115][116][117]. На основі опитування, проведеного у 2005 році, це шоу було названо найкращим рок-перформенсом усіх часів[114][118]. Могутні, стійкі ноти Мерк'юрі в а капельній частині прославилися як «чутні на весь світ».

Під час інтерв'ю для журналу «Mojo» учасники гурту зазначили, що найкраща мить виступу на «Live Aid» — це момент, коли натовп аплодував під «Radio Ga Ga». Браян Мей заявив: «Я ніколи не бачив нічого подібного у своєму житті… Ми розуміли свою аудиторію і грали для них, проте це був інший випадок через відео. Я пам'ятаю як думав: „як добре, що це все знімають“, а потім думка, що „це не аудиторія Queen“. Це були люди, які купили квитки до того, як дізнались, що ми входимо у рахунок. Проте вони всі підспівували. Звідки вони знали? Ніхто не казав їм це робити»[119].

Після успішного виступу на фестивалі «Live Aid» гурт закінчив 1985 рік релізом синглу «One Vision», який став третім синглом після «Stone Cold Crazy» і «Under Pressure (із Девідом Бові)», де авторами виступили усі члени «Queen»[120][121]. Також обмеженим накладом було представлено бокс-сет із всіма на той час альбомами гурту під назвою «The Complete Works». У цю збірку також увійшли раніше невидані композиції, зокрема сингл «Thank God It's Christmas»[122].

«Queen» записали шість студійних альбомів на Mountain Studios в Монтре, Швейцарія, з 1978 по 1995 рік. У грудні 2013 року студія була відкрита для шанувальників

На початку 1986 року «Queen» представили альбом «A Kind of Magic», до якого увійшли декілька перероблених пісень, написаних для фільму «Горець»[123]. Альбом став комерційно дуже успішним, а пісні стали хітами (зокрема заголовна композиція «A Kind of Magic»). Також у чарти потрапили такі пісні як «Who Wants to Live Forever» (яка була записана із оркестром під диригуванням Майкла Кеймена), «Friends Will Be Friends» та де-факто головна тема фільму «Горець» «Princes of the Universe»[124].

Влітку 1986 року гурт відправився у свій останній тур із Фредді Мерк'юрі[125][126]; Спайк Едні знову був найнятий як концертний музикант[127][128]. Гурт розпочав тур на стадіоні Росунда у Стокгольмі, Швеція. Примітним став концерт у замку Слейн (Ірландія) перед 95 000 фанів, що стало рекордом для цієї локації[129], а також шоу за межами «Залізної завіси» на стадіоні «Ференц Пушкаш» у Будапешті перед 80 000 фанів, яке стало одним із найбільших рок-перформенсів, що коли небудь відбулись у Східній Європі[130]. Більше мільйона людей відвідали концерти «Queen» під час цього туру, зокрема приблизно 400 000 лише у Великій Британії, що стало рекордом на той час[104]. Найвизначнішим моментом турне став виступ на стадіоні Вемблі у Лондоні, знятий та представлений пізніше як подвійний альбом «Queen at Wembley» на CD та як концертне відео на VHS/DVD. Ця платівка стала 5 разів платиновою у США та чотири рази — у Великій Британії[14][131]. Гурту не вдалось забронювати Вемблі для третього поспіль шоу, тому третього дня вони виступили у парку Небворт. Усі квитки на цю подію було продано протягом двох годин і 120 000 фанів заповнили парк для того, щоб подивитись на шоу, яке стало останнім концертом для «Queen» із Фредді Мерк'юрі[132].

Після різноманітних сольних проектів протягом 1988 року (включні із колаборацією Мерк'юрі та Монсеррат Кабальє над платівкою «Barcelona»), «Queen» представили альбом «The Miracle» у 1989 році. На цій платівці гурт продовжив напрямок альбому «A Kind of Magic», а саме використання поп-рок звучання разом із досить «важким». У «The Miracle» гурт представив такі хіти як «I Want It All», «Breakthru», «The Invisible Man», «Scandal» та «The Miracle». Цей альбом започаткував зміну філософії написання пісень гурту. Із самого початку заснування практично кожна пісня мала свого конкретного автора, внесок інших музикантів у неї був мінімальним; у цьому ж альбому написання пісень стало більш командним завданням, а фінальний результат більше «приписувався» гурту в цілому, а не окремим учасникам[133].

1988—1992: хвороба і смерть Мерк'юрі, вшанування пам'яті

«Весь цей час, коли ми знали, що Фредді йде, ми не висовувалися»
— Браян Мей[134]

Після того, як шанувальники звернули увагу на дедалі більш змарнілий вигляд Мерк'юрі, у ЗМІ з'явилися повідомлення про його серйозну хворобу, причому ймовірним діагнозом частіше за все називався СНІД. Сам Мерк'юрі гаряче заперечував це, запевняючи, що просто «виснажився» і надто зайнятий, щоб давати інтерв'ю. Тоді йому було 42 роки і він серйозно займався музикою протягом майже 20 років[135]. Насправді ВІЛ-аналіз дав у Мерк'юрі позитивні результати в 1987 році, але артист вирішив не робити цю тему публічною, заперечуючи, що з ним щось не так. Незважаючи на хворобу Мерк'юрі, гурт прийняв рішення продовжити випуск альбомів, почавши з«The Miracle» (вийшов улітку 1989 року), за яким надійшов «Innuendo» (вийшов на початку 1991 року). Попри дедалі гірший стан здоров'я, соліст продовжував брати участь у роботі. Згадані два альбоми були записані ще за життя Мерк'юрі, гурт вважав всі пісні плодом колективної творчості, не бажаючи приписувати їх окремим учасникам — для уникнення конфлікту і розбіжностей. У 1990 році у «Queen» закінчився контракт з «Capitol» і музиканти підписали новий з «Hollywood Records» (лейблом «Disney»), що відтоді залишався власником каталогу гурту в США і Канаді[136][137]. У лютому цього ж року Мерк'юрі в останнє з'явився на публіці, коли разом із іншими учасниками взяв участь у врученні «Queen» премії Brit Awards за «Видатний внесок у британську музику». Протягом всього 1990 року медіа продовжували писати про серйозну хворобу Мерк'юрі, однак музикант заперечував всі чутки[138][139].

«Innuendo» гурт представив на початку 1991 року із однойменним хітом, який досяг найвищої позиції у британському чарті, а також інший сингл дещо пізніше того ж року, до якого увійшла композиція «The Show Must Go On». Ця пісня-попередник збірки «Greatest Hits II», представленої у жовтні 1991 року, містила архівний запис виступів гурту 1981—1989 років, і разом із змістом слів продовжувала надавати медіа причини для публікації статтей про хворобу Мерк'юрі, хоча це все ще офіційно заперечувалось[140][141]. Хвороба Мерк'юрі прогресувала і він ледь міг ходити коли гурт записував «The Show Must Go On» у 1990 році. У зв'язку із цим Мей мав певні сумніви щодо того, чи Мерк'юрі фізично здатний співати[142]. Решта гурту були готові до запису і чекали на той момент, коли Мерк'юрі був здатний прийти до студії на годину чи дві за раз. Мей розповідав про Мерк'юрі: «Він продовжував наполягати: „Напишіть мені більше. Напишіть щось. Я просто хочу заспівати це, і коли мене не стане, ви зможете закінчити запис“. Він насправді не відчував страху»[143]. Друга збірка найкращих хітів гурту, «Greatest Hits II», була представлена у жовтні 1991 року; ця платівка наразі є 8-ою у списку найбільш продаваних альбомів усіх часів у Великій Британії із загальним накладом у 16 мільйонів копій[144][145][146].

Після смерті Мерк'юрі 24 листопада 1991 року, 20 квітня 1992 року у Лондоні відбувся відбувся концерт його пам'яті на старому стадіоні «Вемблі» (зовнішній вигляд на фото), на тому ж місці, де «Queen» виступали на концерті «Live Aid» у липні 1985 року.

23 листопада 1991 року у підготовленій на смертному ложі заяві Мерк'юрі підтвердив, що у нього СНІД[147]. Протягом 24 годин після цієї заяви Мерк'юрі помер від пневмонії, яка стала ускладненням СНІДу[148]. Приватні похорони музиканта відбулись 27 листопада на цвинтарі Кенсал-Грін, що у західній частині Лондона, відповідно до релігійних вірувань його сім'ї[149][150]. «Bohemian Rhapsody» було перевидано як сингл незабаром після смерті Мерк'юрі разом із композицією «These Are the Days of Our Lives»; музичне відео до пісні «These Are the Days of Our Lives» складається із фінальних сцен Мерк'юрі перед камерами. Ця пісня цього ж року увійшла до альбому «Innuendo», а відео було відзнято у травні 1991 року (що доводить, що це остання робота Мерк'юрі із гуртом). У США пісня вже була представлена як сингл у вересні 1991 року[151]. Композиція очолила британський чарт, залишаючись на вершині протягом 5 тижні, що дозволило їй стати єдиною піснею, яка очолювала чарт у період різдвяних свят двічі і яка очолювала чарт у 4 різних роки (1975, 1976, 1991 і 1992 роки)[152]. Перші прибутки від синглу (а це приблизно £1 000 000) були передані благодійній організації Terrence Higgins Trust[153].

Після того, як «Bohemian Rhapsody» з'явилась у комедії 1992 року «Світ Вейна», популярність «Queen» помітно зросла у Північній Америці[154]. Ця поява допомогла композиції досягти 2 позиції у чарті «Billboard Hot 100» і протриматись там 5 тижнів (якщо додати ще появу у чарті у 1976 році, то ця пісня загалом залишалась у «Hot 100» протягом 41 тижня), а гурт отримав нагороду MTV Video Music Award[155]. Збірка «Classic Queen» досягла 4 позиції у «Billboard 200» та стала тричі платиновою у США[14][154]. Поява у фільмі «Світ Вейна» стала нагодою для гурту створити нове музичне відео для «Bohemian Rhapsody», і в результаті гурт та менеджмент були задоволені цією роботою[156].

20 квітня 1992 року на стадіоні Вемблі перед 72 тисячами глядачів відбувся концерт пам'яті Фредді Мерк'юрі[157]. Запрошені музиканти та гурти («Def Leppard», Роберт Плант, «Guns N' Roses», Елтон Джон, Девід Бові, Джордж Майкл, Енні Леннокс, Seal, «Extreme» та «Metallica») виконали різноманітні пісні «Queen» із рештою членів гурту і Спайком Едні. Цей концерт увійшов у «Книгу рекордів Гіннеса» як «найбільший благодійний рок-концерт»[158], оскільки загальна телевізійна аудиторія перевищила 1.2 мільярди людей по всьому світу і загалом вдалось зібрати понад £20 000 000 на анти-СНІД благодійність[153].

1995—2003: від Made in Heaven до концерту 46664

Статуя Фредді Мерк'юрі на березі Женевського озера у Швейцарії.

Останній альбом гурту «Queen» із вокалом Мерк'юрі під назвою «Made in Heaven» було представлено у 1995 році, через чотири роки після його смерті[159]. До цієї платівки увійшов матеріал із записів попередніх альбомів, а також перероблені композиції із сольних робіт Мея, Тейлора та Мерк'юрі. Цей альбом містить композицію «Mother Love», яка є останнім вокальним записом Мерк'юрі[160]. Після того, як Мерк'юрі закінчив запис передостанньої частини пісні, він повідомив, що «почувається не надто добре» і що закінчить роботою над останньою частиною, коли повернеться наступного разу; більше у студії він так і не з'явився, тому роботу над цією останньою частиною закінчив Мей[143]. Обидві частини запису платівки (до і після смерті Мерк'юрі) були зроблені у студії гурту у місті Монтре, що у Швейцарії[161]. Одразу після релізу платівка очолила британський чарт, а загалом було продано понад 20 мільйонів копій по всьому світу[162][163]. 25 листопада 1996 року статуя Мерк'юрі була встановлена у Монтре на березі Женевського озера, практично через 5 років після смерті музиканта[161][164].

«Ви, хлопці, повинні вийти і зіграти знову. Це повинно бути схоже на Феррарі в гаражі в очікуванні водія»
— Елтон Джон, про те, що «Queen» залишилися без вокаліста після смерті Фредді Мерк'юрі[165]

У 1997 році «Queen» повернулись до студії для запису пісні «No-One but You (Only the Good Die Young)», присвяченої Мерк'юрі та усім тим, хто помер надто рано[166]. Композиція була представлена як додатковий трек збірки «Queen Rocks», що вийшла пізніше того ж року[167]. У січні 1997 року «Queen» виконали «The Show Must Go On» наживо із Елтоном Джоном та балетом Моріса Бежара у Парижі під час вечора пам'яті Мерк'юрі; цей виступ став останнім публічним перформенсом для Джона Дікона, який вирішив піти на пенсію[168]. Концерт у Парижі був лише другим виступом «Queen» після смерті Мерк'юрі, і це спонукало Елтона Джона спробувати переконати гурт виступати знову[165].

Браян Мей і Роджер Тейлор виступали разом на декількох церемоніях та благодійних концертах, роль вокаліста на цих виступах виконували різні запрошені співаки. На афішах до цих виступів вони оголошувались як Queen + ім'я запрошеного вокаліста. У 1998 році дует виступив на благодійному концерті Лучано Паваротті; під час виступу Мей виконав «Too Much Love Will Kill You» разом із Паваротті, а також «Radio Ga Ga», «We Will Rock You» та «We Are the Champions» із Дзуккеро. Гурт взяв участь у ще одному благодійному концерті Паваротті у Модені, що в Італії, у травні 2003 року[169]. Декілька запрошених вокалістів записали нові версії хітів «Queen» під іменем «Queen + ім'я співака» (для прикладу, Роббі Вільямс виконав вокальну партію пісні «We Are the Champions» для саундтреку до комедії «Історія лицаря»)[170].

Зірка Queen на Алеї Слави у Голлівуді.

У 1999 році було представлено альбом «Greatest Hits III». До цієї платівки, окрім інших пісень, увійшла реп версія композиції «Another One Bites the Dust», записана разом із Вайклефом Жаном, а також концерті версії «Somebody to Love» із Джорджом Майклом та The Show Must Go On із Елтоном Джоном[171]. Станом на той час вражаючі продажі платівок «Queen» зробили їх другими у списку артистів за цим показником, позаду «The Beatles»[163]. 18 жовтня 2002 року «Queen» отримали власну зірку на на Алеї Слави у Голлівуді за їхній внесок у музичну індустрію[172]. 29 листопада 2003 року Мей та Тейлор виступали на антиСНІД концерті «46664», організованому Нельсоном Манделою у Кейптауні[173]. Музиканти провели певний час у домі Мандели, де обговорювали проблеми Африки та шляхи їх подолання; через два роки гурт став послом «46664»[173].

2004—2009: Queen + Пол Роджерс

Докладніше: Queen + Пол Роджерс
Виступ «Queen» під час «Queen + Paul Rodgers Tour» 2005 року

Наприкінці 2004 року Мей та Тейлор анонсували повернення до концертних виступів у 2005 році із Полом Роджерсом (засновником на колишнім вокалістом гуртів «Free» та «Bad Company»). На веб-сайті Мея було зазначено, що Роджерс виступами разом із «Queen», а не замінятиме Мерк'юрі; Джон Дікон не братиме участі у цих виступах[174]. У листопаді 2004 року «Queen» були вибрані серед номінантів до Зали слави музики Великої Британії, де під час нагородження Роджерс вперше виступив разом із Меєм і Тейлором як вокаліст[173][175].

2005 та 2006 роки «Queen» та Пол Роджерс провели у турне, яке стало першим для гурту із часів останніх виступів із Фредді Мерк'юрі у 1986 році[176]. Ударник гурту Роджер Тейлор так прокоментував ці виступи: «Ми не думали, що будемо виступати знову, долею випадку ми познайомились із Полом (Роджерсом) і у нас все вийшло. Пол чудовий вокаліст. Він не намагається бути Фредді.»[176]. Перша частина туру охопила Європу, надалі гурт відправився у Японію, а опісля відіграв серію концертів у США[177]. 25 травня 2006 «Queen» отримали нагороду «VH1 Rock Honors» у Лас-Вегасі[177]. Під час відкриття церемонії нагородження гурт Foo Fighters вшанували «Queen», виконавши пісню «Tie Your Mother Down» разом із Меєм, Тейлором та Полом Роджерсом, котрі також виконали декілька вибраних хітів «Queen»[178].

Концерт «Queen» + Пол Роджерс на Майдані Свободи у Харкові 12 вересня 2008 року

15 серпня 2006 року Браян Мей підтвердив, що «Queen» та Пол Роджерс збираються розпочати роботу на першим спільним альбомом у жовтні, залишивши у секреті місце запису[179]. Гурт та Пол Роджерс виступили на концерті, присвяченому 90-ому дню народження Нельсона Мандели у Гайд-парку, що в Лондоні, 27 червня 2008 року[180]. Дебютний альбом «Queen» + Пол Роджерс під назвою «The Cosmos Rocks», було представлено 12 вересня 2008 року у Європі та 28 жовтня 2008 року — у США[162]. Після релізу платівки гурт відправився у турне Європою, розпочавши серії виступів концертом у Харкові на Майдані Свободи перед 350 000 українських фанів[181]. Запис цього концерту пізніше було представлено на DVD[181]. Після цього гурт відправився до Росії, де відіграв два аншлагові концерти у Москві на спорткомплексі «Олімпійський»[182]. Після першої європейської частини турне, під час якої «Queen» відіграли 15 аншлагових концертів поспіль у 9 країнах, квитки на британські концерти було продано протягом 90 хвилин від моменту початку продажів[183]. На завершення туру гурт та Пол Роджерс відправились у Південну Америку, де відіграли низку концертів включно із аншлаговим концертом у Буенос-Айресі[182].

Співпраця «Queen» та Пола Роджерса завершилась 12 травня 2009 року[184]. Роджерс заявив: «Моя домовленість (із „Queen“) по суті була схожа на мою співпрацю із Джиммі (Пейджом) у „The Firm“: це ніколи не розглядалось як щось постійне»[184]. Роджерс не розглядав більше можливості працювати із «Queen» знову[185][186].

2009—2011: відхід від EMI, сорокова річниця

20 травня 2009 року Мей та Тейлор виконали композицію «We Are the Champions» наживо у фінальному епізоді реаліті-шоу «American Idol» із переможцем Крісом Алленом та Адамом Ламбертом[187]. У середині 2009 року після завершення співпраці із Полом Роджерсом «Queen» анонсували нову збірку під назвою «Absolute Greatest». Платівка була представлена 16 листопада та досягла 3 позиції у британському чарті[188]. До альбому увійшло 20 найкращих хітів гурту, записаних протягом всього періоду їхньої діяльності. Платівку було представлено у 4 різних форматах: CD, подвійний диск (із коментарями), подвійний диск із додатковою книгою та як вінілова пластинка. Перед релізом гурт запустив онлайн змагання, де учасники мали вгадати композиції, які увійдуть у альбом[189].

30 жовтня 2009 року Мей повідомив на своєму веб-сайті, що «Queen» не планують виступати у 2010 році, хоча для цього були всі можливості[190]. 15 листопада 2009 року Мей та Тейлор виконали «Bohemian Rhapsody» наживо на британському телебаченні в ефірі шоу «X-фактор» разом із фіналістами[191].

« Постійно ведуться розмови про те, коли ми наступного разу виступатимемо як «Queen». На даний момент, не зважаючи на безліч чуток, ми не плануємо виступати протягом 2010 року. В цьому є і позитивний момент — Роджер і я зараз маємо набагато ближче взаємне розуміння — як в особистому аспекті, так і в професійному… і всі ідеї ретельно продумуються. Музика завжди близька для нас. Як я зазначав раніше, є одна важлива пропозиція виступу у США, і ми все ще вирішуємо, чи приймемо її. Кожного дня двері відкриті для нас і кожного дня ми взаємодіємо із світом навіть більше ніж раніше. Це час хвилюючих змін як у рок-музиці, так і в «бізнесі». Добре, що серце досі б'ється. »

— Браян Мей[190]

«Багато з вас читали в інтернеті уривки про зміну лейблу „Queen“, і я хотів підтвердити вам, що гурт підписав новий контракт з „Universal Music“ ... ми хотіли б подякувати команді „EMI“ за всю їх важку роботу протягом багатьох років, численні успіхи і теплі спогади, і, звичайно, ми з нетерпінням чекаємо продовження роботи з „EMI Music Publishing“, які піклуються про наші пісенні справи. У наступному році ми почнемо працювати з нашою новою компанією звукозапису, щоб відсвяткувати 40-річний ювілей „Queen“, і ми оголосимо повну інформацію про плани на найближчі 3 місяці. Як вже сказав Браян, такі кроки „Queen“ включатимуть студійну роботу, комп'ютери і живу роботу»
— Джим Біч, менеджер «Queen», про зміну лейблу[192]

7 травня 2010 року Мей і Тейлор оголосили про припинення співпраці із лейблом EMI, із якими гурт працював протягом майже 40 років[193]. 20 серпня 2010 року менеджер «Queen» Джим Біч заявив, що гурт підписав контракт із Universal Music[192]. Під час інтерв'ю на каналі BBC 22 вересня Мей підтвердив співпрацю із Island Records, що є дочірньою компанією Universal Music[194][195]. Вперше з кінця 1980-х років каталог «Queen» отримав одного і того ж дистрибютора по всьому світу, тому що їхній поточний лейбл у Північній Америці («Hollywood Records») належить «Universal»[196].

14 березня 2011 року «Queen» «відзначили» свою 40-у річницю перевиданням перших п'яти альбомів у Великій Британії та у деяких інших країних (у США ці версії платівок були представлені 17 травня)[197]. Наступні п'ять альбомів були перевидані 27 червня по всьому світу, окрім США і Канади (у цих країнах реліз відбувся 27 вересня); останні п'ять платівок були перевидані у Великій Британії 5 вересня[198][199][200].

У травні 2011 року Перрі Фаррелл, вокаліст гурту «Jane's Addiction», зазначив, що «Queen» намагаюсь переманити їхнього басиста Кріса Шейні до себе в гурт. Фаррелл заявив: «Мені доводиться тримати Кріса подалі від Queen, які хочуть працювати із ним; вони його не отримають, хіба що ми не будемо нічого із цим робити»[201]. Цього ж місяця Пол Роджерс заявив, що знову існує імовірність його співпраці із «Queen»[202]. 4 жовтня на церемонії від організації «Broadcast Music, Inc.» «Queen» отримали нагороду «BMI Icon Award» за свої успіхи на радіо у США[203][204]; а вже 6 листопада на «MTV Europe Music Awards» — нагороду «Global Icon», яку Кеті Перрі вручила Браяну Мею[205]. «Queen» закривали церемонію нагородження із Адамом Ламбертом, виконавши «The Show Must Go On», «We Will Rock You» і «We Are the Champions»[205]. Відновлення співпраці із Ламбертом отримало позитивний відгук як від критиків, так і від шанувальників «Queen», що вилилось у чутки щодо подальшої їхньої спільної роботи[206].

2011—теперішній час: Queen + Адам Ламберт, Queen Forever

Докладніше: Queen + Адам Ламберт
Концерт у рамках «Queen + Адам Ламберт» у «TD Garden», Бостон, липень 2014 року

25 і 26 квітня Мей і Тейлор взяли участь у 11 сезоні шоу «American Idol», виконавши свої композиції із шістьма фіналістами під час першого шоу, а наступного дня — пісню «Somebody to Love» із гуртом «Queen Extravaganza»[207]. «Queen» були оголошені хедлайнером фестивалю Sonisphere, де мали виступити 7 липня 2012 року із Адамом Ламбертом у Небуорт-хаус[208], проте фестиваль було скасовано[209]. Востаннє гурт виступав у цьому місці у 1986 році із Фредді Мерк'юрі. Браян Мей заявив: «Це гідний виклик для нас, і я певен що Фредді би одобрив цей виступ»[206]. «Queen» висловили своє розчарування від того, що виступ було скасовано, і заявили, що шукали інше місце для проведення концерту[210]. 11 і 12 липня 2012 року гурт разом із Ламбертом відіграли 2 шоу у Лондоні[211][212]; квитки на обидва концерти були розкуплені протягом першим 24 годин після старту продажу[213]. Третій концерт було заплановано на 14 липня[214]. 30 червня «Queen» та Адам Ламберт виступили у Києві разом із Елтоном Джоном на запрошення Фонду Олени Пінчук «АнтиСНІД»[215]. 3 липня гурт із Ламбертом відіграли шоу у Москві[216][217], а 7 липня 2012 року — у Вроцлаві[218].

Відеозапис Фредді Мерк'юрі, співаючого «Bohemian Rhapsody» під час концерту «Queen + Adam Lambert» в «United Center», Чикаго, 2014 рік

12 серпня 2012 року «Queen» виступали на церемонії закриття Літніх Оліймпійських ігор у Лондоні[219]. Цей виступ розпочався спеціальним відеокліпом із Мерк'юрі, імітуючи частину його виступу на концерті Вемблі у 1986 році[220]. Після цього Мей виконав соло із «Brighton Rock», після чого до нього приєдналися Тейлор і Джессі Джей для виконання «We Will Rock You»[220][221].

20 вересня 2013 року «Queen» та Адам Ламберт виступали на «iHeartRadio Music Festival» у готельно-розважальному комплексі MGM Grand у Лас-Вегасі[222]. Влітку гурт із Ламбертом відправились у тур Північною Америкою[223][224], а в кінці серпня — на початку вересня виступили у Австралії та Новій Зеландії[225]. В інтерв'ю журналу Rolling Stone Мей і Тейлор заявили, що вони готові до того, щоб Ламберт став офіційно членом гурту, а також до спільного запису нового матеріалу[226].

У листопаді 2014 року «Queen» представили новий альбом «Queen Forever»[227]. Дана платівка в основному є збіркою раніше виданого матеріалу, проте із 3 новими композиціями. Одна нова пісня, «There Must Be More To Life Than This», — це дует Мерк'юрі та Майкла Джексона[228].

Літо 2016 року стало періодом турне гурту із Ламбертом по музичних фестивалях Європи та Азії. Під час закриття «Isle of Wight Festival» у Англії 12 липня гурт виконав пісню «Who Wants to Live Forever» на згадку про жертв стрілянини у нічному клубі в Орландо[229]. 12 вересня гурт вперше виступив у парку Яркон, що у Тель-Авіві, Ізраїль, перед 58 000 шанувальників[230]. Частиною туру 2017—2018 років стали виступи гурту із Ламбертом у Північній Америці влітку 2017 року, Європі — в кінці 2017 року, а на початку 2018 року гурт відправиться до Австралії та Нової Зеландії[231].

Артистичність

«Queen» формували свій стиль під впливом британських рок-гуртів та виконавців 1960-х та ранніх 1970-х років, зокрема таких як: «The Beatles», «The Kinks», «Cream», «Led Zeppelin», «Pink Floyd», «The Who», «Black Sabbath», «Slade», «Deep Purple», Девід Бові, «Genesis» і «YES»[232], а також американського гітариста Джимі Хендрікса[233]; самого Меркюрі надихала госпел співачка Арета Франклін[234]. Мей зазначав, що «The Beatles» були «нашою Біблією в тому, як вони використовували студію; вони створювали картини і використовували дивовижні інстинктивні гармонії»[235]. На початку творчості у ранніх 1970-х музику «Queen» характеризували як «Led Zeppelin, що зустріли Yes»[236].

Роботи «Queen» здійснили вплив на різноманітні жанри музики, часто із дещо глузливим відтінком[237]. Жанри, із якими пов'язують гурт, це прогресивний рок[238][239], симфонічний рок[239][240], арт-рок[18][241], глем-рок[238], хардрок[238], важкий метал[238], поп-рок[238] та психоделічний рок[242]. «Queen» також написали пісні, які здійснили вплив на різноманітні музичні стилі, не пов'язані із рок-музикою, такі як опера[243], вар'єте[243], фолк[244], госпел[245], реґтайм[246] і диско[247]. Їх сингл 1980 року «Another One Bites the Dust» став хітом у жанрі фанк-рок[248]. Декілька пісень гурту були написані із думкою про їхнє сприйняття аудиторією, наприклад «We Will Rock You» і «We Are the Champions»[249][250]. Із цієї ж причини композиція «Radio Ga Ga» стала однієї із улюблених у публіки під час живого виконання на концертах[251].

У 1963 році, ще будучи підлітком, Браян Мей із своїм батьком створили гітару Red Special, яка стала «візитною карткою» музиканта[252][253]. Характерною рисою звучання «Queen» є вокальні гармоніі, які, як правило, складаються із голосів Мея, Мерк'юрі та Тейлора; найкраще це можна почути у студійних альбомах «A Night at the Opera» і «A Day at the Races». Частина основної роботи у розробленні цього звучання належить продюсеру Рою Томасу Бейкеру та інженеру Майку Стоуну[254][255]. Окрім гармонії, «Queen» також відомі за багатодоріжкові голоси для імітації звучання великого хору. Наприклад, як зазначив Браян Мей, є понад 180 накладень голосу у «Bohemian Rhapsody»[256]. Вокальну структуру гурту часто порівнюють із «The Beach Boys»[241][257], хоча Мей заявив, що цей гурт не мав «значного впливу» на них[235].

Девід Маллет керував зйомками багатьох музичних відео гурту, деякі із котрих містили кадри із класичних фільмів: у «Under Pressure» можна побачити кадри із німих фільмів 1920-х років Сергія Ейзенштейна «Броненосець „Потьомкін“» і Фрідріха Мурнау «Носферату»; відео 1984 року на композицію «Radio Ga Ga» містить кадри із фільму Фріца Ланга «Метрополіс», а відео 1995 року на пісню «Heaven for Everyone» — кадри фільмів Жоржа Мельєса «Подорож на Місяць» та «Неймовірна подорож»[258].

Спадок

У 2002 році композиція «Queen» «Bohemian Rhapsody» стала «улюбленим хітом Великої Британії всіх часів» згідно із голосуванням, проведеним авторами книги «British Hit Singles & Albums»[259]. У 2004 році ця пісня була внесена до «Зали слави „Греммі“»[260]. Багато спеціалістів визначають музичне відео на «Bohemian Rhapsody» таким, що змінило та популяризувало дану індустрію[48][49]. Пол Фаулз, дослідник рок-музики, заявив, що ця пісня є «широко прийнятим першим світовим хітом, для якого музичне відео стало основою маркетингової статегії»[261]. У 2005 році благодійний виступ «Queen» на «Live Aid» було названо найкращим живим виступом всіх часів;[249][262] а у 2007 році слухачі радіо «BBC Radio 2» назвали «Queen» «найкращим британським гуртом в історії»[263].

«Якщо вам потрібно повернутися і подивитися один спектакль, це повинен бути „Queen“. Це був не просто момент, що визначає кар'єру... рок-н-рол, можливо, досяг свого піку прямо там. Фредді Мерк'юрі на сцені „Live Aid“ — вершина рок-н-ролу. Деякі говорили, що для гурту це був просто приголомшливий, захоплюючий дух, бездоганний, потужний, радісний виступ. Це було все, що ви хочете в рок-н-ролі»
— виступ відео-жокея «MTV» 1980-х Марта Куїнн у липні 2015 року до 30-річчя «Live Aid».[264]

Станом на 2005 рік, згідно з Книгою рекордів Гіннеса, альбоми «Queen» провели в цілому 1322 тижні (двадцять шість років) в чартах альбомів Великої Британії, більше часу, ніж будь-який інший музичний виконавець. Крім того, у 2005 році, з виходом їхнього концертного альбому з Полом Роджерсом, «Queen» посіли третє місце в списку виконавців з найбільшим сумарним часом, проведеним в британських чартах.

У 2006 році платівка «Greatest Hits» стала комерційно найуспішнішим альбомом у британській історії із показником 5 407 587 проданих копій, що на 604 295 копій більше ніж у найближчого «суперника», альбому «Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band» гурту «The Beatles»[90]. Платівка «Queen» «Greatest Hits II» знаходиться на 7 позиції у цьому ж списку із 3 746 404 проданих копій[144][265].

Загалом гурт випустив 18 студійних альбомів, 18 синглів та 10 DVD, які очолили різноманітні чарти, що зробило «Queen» одним із комерційно найбільш успішних музичних виконавців. Загалом було продано понад 150 мільйонів копій альбомів, а деякі оцінки навіть досягають показника у 300 мільйонів по всьому світу (включно із 34,5 мільйони копій у США станом на 2004 рік)[249][266][267][268][269][270]. Після того, як у 2001 році гурт «було введено» у «Залу слави рок-н-ролу», «Queen» став першим музичним гуртом, у якому кожен учасник написав більш ніж один сингл, який очолив чарт, а всі 4 членів «Queen» «були введені» у «Залу слави авторів пісень»[271][272]. У 2009 році композиції «We Will Rock You» і «We Are the Champions» було введено у «Залу слави Греммі»[273][274]. Гурт отримав «Нагороду Айвор Новело» за видатний внесок у британську музика у 1987 році та за видатну колекцію пісень у 2005 році від Британської Акедемії піснярів, композиторів та авторів[275][276]. У 2018 році їм було вручено премію «Греммі» за досягнення протягом життя.[277]

Неліцензійні записи платівок «Queen» є одними із найрозповсюджуваніших у світі; у 2001 році було виявлено 12 225 веб-сайтів із піратськими записами композицій гурту[278]. Незважаючи на очевидний негативний вплив, це явище також сприяло зростанню популярності колективу у тих країнах, де західна музика була заборонена (наприклад, в Ірані)[279]. У проекті під назвою «Queen: The Top 100 Bootlegs» багато із цих записів стали офіційно доступними для завантаження за мінімальну ціну із веб-сайту гурту, а прибуток було направлено благодійній організації «Mercury Phoenix Trust»[280]. «Rolling Stone» розмістив «Queen» на 52 позиції у своєму списку «100 найкращих артистів всіх часів»[281], Мерк'юрі — на 18 позицію найкращих співаків[142], а Мей отримав 26 позицію серед найкращих гітаристів[282]. Канал VH1 присвоїв гурту 13 позицію у списку «100 найкращих артистів у жанрі хард-рок»[283], а у 2010 році — 17 позицію у списку «100 найкращих артистів всіх часів»[284]. У 2012 році читачі музичного веб-сайту «Gigwise» назвали «Queen» найкращим гуртом за останні 60 років[285].

Вплив

Відзначається значний внесок «Queen» у багатьох музичних жанрах, зокрема у хард-рок та хеві-метал, багато музикантів заявляли про вплив гурту на свою творчість. Ці колективи і виконавці вельми різноманітні, вони представляють різні покоління, країни та жанри (включаючи хеві-метал):[286][287] «Judas Priest»[288], «Iron Maiden»[289], «Metallica»[290], «Dream Theater»[291], «Trivium»[292], «Megadeth»[293], «Anthrax»[294], «Faith No More»[295], «Melvins»[296], «Slipknot»[297] і «Rage Against the Machine»[298]; хард-рок: «Guns N' Roses»[299], «Def Leppard»[300], «Van Halen»[301], «Mötley Crüe»[302], Стів Вей[303], «The Cult»[304], «The Darkness»[305], Кід Рок[306] і «Foo Fighters»[307]; альтернативний рок: «Nirvana»[308], «Radiohead»[309], Трент Резнор,[310] «Muse»[311], «Red Hot Chili Peppers»[312], «Jane's Addiction»[313], «The Flaming Lips»[314] і «The Smashing Pumpkins»[315]; шок-рок: «Marilyn Manson»[316]; поп-рок: «Meat Loaf»[317], «The Killers»[318], «My Chemical Romance»[319], «Fall Out Boy»[320] і «Panic! at the Disco»[321]; поп: Майкл Джексон[322], Джордж Майкл[323], Роббі Вільямс[324], Адель[325], Lady Gaga[326], Кеті Перрі[327], Kesha[328], Grimes[329] і PSY[330].

На початку 1970-х років «Queen» стимулювали еволюцію жанру хеві-метал, в основному відходячи від його блюзової складової[331][332]. Пісню «Stone Cold Crazy» часто називають передвісником спід-металу[333]. «Metallica» записали кавер на «Stone Cold Crazy», який вперше можна було почути у альбомі Rubáiyát: Elektra's 40th Anniversary[en] у 1990 році та отримали за це свою другу статуетку «Греммі» («найкращий метал-виконання») у 1991 році[334]. Том Йорк із «Radiohead» отримав свою першу гітару у віці 7 років, натхненний виступом Браяна Мея на концерті «Queen»[309]. У віці 10 років Йорк власноруч зробив собі гітару, імітуючи те, що Мей зробив із своєю «Red Special», проте залишився незадоволений результатом[335]. Як наслідок, «Queen» став першим гуртом, який вплинув на звучання «Radiohead»[309].

В інших медіа

Музичний театр

Статуя Мерк'юрі над театром «Домініон» у Вест-енді, де, з 2002 по 2014 роки, виконувався мюзикл «Queen» і Бен Елтона «We Will Rock You»

У травні 2002 року «рок-театральний» мюзикл під назвою «We Will Rock You», заснований на піснях «Queen», почали ставити у театрі «Домініон», у лондонському Вест-енді[249]. Цей музичний спектакль написав британський комік і актор Бен Елтон у співпраці із Браяном Меєм і Роджером Тейлором, продюсером став Роберт де Ніро. З того часу мюзикл було поставлено у багатьох місцях по всьому світу[249]. Прем'єра спектаклю співпала із «золотим» ювілеєм королеви Британії Єлизавети II. Як частину святкування ювілею, Браян Мей виконав гітарне соло із пісні «Боже, бережи королеву» на даху Букінгемського палацу[336]. Відео цього виступу було використано у DVD на честь 30-річчя виходу «A Night at the Opera»[337][338]. Після прем'єри у Лас-Вегасі 8 вересня 2004 року, «Queen» були включені до голлівудської рок-алеї на бульварі Сансет у Лос-Анджелесі.[339]

Мюзикл «We Will Rock You» в Японії, Токіо, листопад 2006 року

Останній показ мюзиклу було заплановано на суботу, 7 жовтня 2006 року, у театрі «Домініон», але через значний попит шоу показували аж до травня 2014 року[340]. «We Will Rock You» показували найдовше в історії цього одного із провідних лондонських театрів, обігнавши попереднього рекордсмена, мюзиклу «Бріолін»[341]. У 2008 році Браян Мей заявив, що вони розглядають можливість написання продовження до музичного спектаклю «We Will Rock You»[342]. У 2009 році цей мюзикл відправився у турне Великою Британією і був поставлений у таких місцях як Palace Theatre[en], Sunderland Empire Theatre[en], Birmingham Hippodrome[en], Bristol Hippodrome[en] та Edinburgh Playhouse[en][343].

Шон Бовім створив рок-балет «Queen at the Ballet», як данину Мерк'юрі, що використовує музику «Queen» як саундтрек для шоу танцюристів, які інтерпретують історію треків, таких як «Bohemian Rhapsody», «Radio Ga Ga» і «Killer Queen»[344]. Музика «Queen» також з'являється у бродвейських постановках «Power Balladz», особливо пісня «We Are the Champions», з двома виконавцями, які вважають, що пісня була «вершиною мистецьких досягнень свого часу».[345].

Цифровий спадок

У співпраці із компанією Electronic Arts «Queen» представили компютерну гру «Queen: The eYe[en]» у 1998 році[346]. Музичний супровід гри, який складався як із оригінальних композицій гурту, так і дещо перероблених, був позитивно оцінений, проте власне ігровий сюжет був досить бідний. Додало проблем грі те, що цикл розробки був дуже тривалий і на момент релізу графічні елементи вже виглядали застарілими[347].

Під наглядом Мея та Тейлора у даний час здійснюються численні по оновленню аудіо- і відеокаталогу «Queen». DVD записи їхнього концерту на стадіоні Вемблі у 1986 році (під назвою «Live at Wembley Stadium»), концерт у Мілтон-Кінз у 1982 році («Queen on Fire - Live at Bowl») дві збірки найбільших відеохітів (1970-х та 1980-х років) отримали оновлення до об'ємного звуку 5.1 і DTS. Лише дві платівки гурту («A Night at the Opera» та «The Game») були повністю оновлені до високоякісного багатоканального звучання на DVD-Audio. У 2005 році «A Night at The Opera» був перевиданий з деякими оновленими 5.1-міксами і супроводжувався відео до 30-річчя початкового релізу альбому (CD+DVD-Video set). У 2007 році Blu-ray видання концертів «Queen» («Queen Rock Montreal» та «Live Aid») побачили світ, що стало першим проектом гурту у форматі 1080p HD[348].

Роботи «Queen» багато разів з'являлись у франшизі «Guitar Hero[en]»: кавер на «Killer Queen» можна побачити у оригінальній «Guitar Hero», «We Are The Champions», «Fat Bottomed Girls» та «C-lebrity» у «Guitar Hero World Tour», «Under Pressure» із Девідом Бові у «Guitar Hero 5»[349], «I Want It All» у «Guitar Hero: Van Halen»[350], «Stone Cold Crazy» у «Guitar Hero: Metallica»[351] та «Bohemian Rhapsody» у «Guitar Hero: Warriors of Rock»[352]. 13 жовтня 2009 року Браян Мей заявив, що були «розмови» щодо окремої версії гри «Rock Band», присвяченої «Queen»[353].

«Queen» також можна було побачити у «Rock Band» франшизі: збірка із 10 пісень була у «Rock Band», «Rock Band 2» і «Rock Band 3». Їх хіт «Bohemian Rhapsody» був представлений у «Rock Band 3» з повною гармонією та підтримкою клавішних. Гурт також з'явився у відео грі «Lego Rock Band» як аватар, яким можна було грати[354].

У березні 2009 року Sony Computer Entertainment випустили брендовану під «Queen» версію караоке франшизи «SingStar». Гра, яка була доступна на PlayStation 2 та PlayStation 3 під назвою «SingStar Queen», містила 25 пісень на PS3 та 20 на PS2[355]. «We Will Rock You» та інші пісні також можна було побачити у «DJ Hero[en]»[356].

Композицію «One Vision» можна було почути у відео грі «Grand Theft Auto IV» на вигаданій радіостанції «Liberty Rock Radio 97.8»[357], а пісня «Radio Ga Ga» стала трейлером персонажа Майкла і саундтреком наступної частини «Grand Theft Auto V»[358].

Фільми та телебачення

«Queen» зробили свій «музичний» внесок у такі фільми як «Флеш Гордон» (1980 рік) (саундтрек «Flash»), «Горець» (1986 рік[123][359]; композиції «A Kind of Magic», «One Year of Love», «Who Wants to Live Forever» та «Hammer to Fall») із саундтреком «Princes of the Universe», який також було використано у однойменному серіалі (1992—1998 роки)[360]. У США пісня «Bohemian Rhapsody» була перевидана як сингл у 1992 році після появи у комедії «Світ Вейна». Цей сингл досяг досяг 2 позиції у чарті «Billboard Hot 100» (із композицією «The Show Must Go On» як першим треком синглу) та допоміг гурту відновити популярність у Північній Америці[154][361].

Роббі Вільямс на сцені у 2015 році виконує пісню «We Are the Champions» для фільму Історія лицаря; на фоні — зображення учасників «Queen».

Пісні «Queen», виконані іншими артистами, можна почути у декількох фільмах. Зокрема, пісню «Somebody to Love» у виконанні Енн Гетевей можна почути у фільмі «Зачарована Елла» 2004 року[362], а у 2006 році цю ж пісню виконала Бріттані Мерфі для мультфільму «Веселі ніжки»[363]. Версію «The Show Must Go On» у виконанні Джима Бродбента та Ніколь Кідман можна зустріти у фільмі-мюзиклі «Мулен Руж!» 2001 року[364]. Фільм 2001 року «Історія лицаря» містить пісню «We Are the Champions» у виконанні Роббі Вільямса та «Queen», а також пісню «We Will Rock You» у виконанні середньовічного натовпу[365].

Пісню «I Was Born to Love You» було використано для японського телесеріалу «Pride», що транслювався по мережі «Телебачення Фудзі» у 2004 році, у якому знялися Такуя Кімура і Юко Такеші. Саундтрек цього шоу також містив і інші пісні «Queen»[366]. Пісню «Don't Stop Me Now» можна почути у британському розважальному шоу каналу BBC під назвою «Top Gear», а у 2005 році ця пісня була вибрана як «найкраща для водіння» глядачами цього шоу[367].

Епізоди останнього восьмого сезону серіалу Шоу 70-х[en] отримали назви пісень «Queen» (усі епізоди серіалу були названі так як відомі рок-пісні того часу); прем'єрна серія сезону називалась «Bohemian Rhapsody»[368]. В анімаційному серіалі «Сімпсони» можна побачити сюжетну лінію із згадками пісень «Queen», таких як «We Will Rock You», «We Are the Champions» (обидві виконує Гомер) та «You're My Best Friend»[369].

11 квітня 2006 року Браян Мей та Роджер Тейлор взяли участь у реаліті-шоу «American Idol». Кожному учаснику цього шоу необхідно було заспівати пісню із репертуару гурту «Queen». Того тижня учасники виконали «Bohemian Rhapsody», «Fat Bottomed Girls», «The Show Must Go On», «Who Wants to Live Forever» та «Innuendo». Браян Мей розкритикував шоу за редагування окремих сцен[370], після якого один із спільних виступів гурту та учасника Аса Янга став виглядати негативно, хоча в оригіналі виступ був позитивний. Тейлор та Мей знову з'явились у фіналі 8 сезону цього ж шоу, виконавши у травні 2009 року «We Are the Champions» із фіналістами Адамом Ламбертом та Крісом Алленом. 15 листопада 2009 року Мей та Тейлор також взяли участь у британському шоу «The X Factor»[371].

Восени 2009 року пісня «Somebody to Love» з'явилась у серіалі «Хор» у епізоді під назвою «The Rhodes Not Taken». Виконання хором цієї композиції увійшло у саундтрек «Glee: The Music, Volume 1»[372]. Також у цьому серіалі були виконані такі композиції як «Another One Bites the Dust», «Bohemian Rhapsody» та «We Are the Champions»[373].

У вересні 2010 року Браян Мей під час інтерв'ю каналу BBC повідомив, що Саша Барон Коен гратиме Фредді Мерк'юрі у фільмі про «Queen» під назвою «Bohemian Rhapsody»[374]. «Time» схвально прокоментував його спів та візуальну схожість з Мерк'юрі[375]. Проте вже в липні 2013 року Коен завершив працювати над цим фільмом через «креативні відмінності» між ним та учасниками «Queen»[376]. У грудні 2013 року було оголошено, що Бен Вішоу, відомий за роллю персонажа «Q» у фільмі «007: Координати «Скайфолл»», був обраний замість Коена на роль Мерк'юрі[377]. Сценарій стрічки було написано Пітером Морганом, якого було номіновано на «Оскар» за роботу над фільмами «Королева» та «Фрост проти Ніксона». У фільмі основний акцент буде звернено на ранні роки гурту і аж до визначного виступу 1985 року на «Live Aid»[378]. 4 листопада 2016 року стало відомо, що зйомки розпочнуться на початку 2017 року, а головну роль виконуватиме Рамі Малек[379].

Учасники гурту

Нинішній склад

  • Браян Мей — гітари, клавішні, вокал (1970–до сьогодні)
  • Роджер Тейлор — ударні, гітари, клавішні, вокал (1970–до сьогодні)

Колишні учасники

Запрошені вокалісти, які беруть участь у проекті «Queen + …»

Інші співаки, які співпрацювали з гуртом

Сесійні музиканти

  • Морган Фішер — клавішні, піаніно (1982)
  • Фред Мендел — клавішні, піаніно (1982)
  • Спайк Едні — клавішні, піаніно, ритм-гітара, бек-вокал (1984–до сьогодні)
  • Девід Гросман — бас-гітара (1998—2004)
  • Джеймі Мозес — ритм-гітара, бек-вокал (1998—2009)
  • Денні Міранда — бас-гітара, бек-вокал (2005—2009)
  • Руфус Тайгер Тейлор — перкусія, ударні, бек-вокал (2011–до сьогодні)
  • Нейл Фейрклаф — бас-гітара, бек-вокал (2011–до сьогодні)

Учасники гурту ранніх років

  • Майк Гроуз — бас-гітара (1970)
  • Баррі Мітчелл — бас-гітара (1970—1971)
  • Даг Богі — бас-гітара (1971)
Схема

Нагороди і номінації

Концертні тури

Докладніше: Концертні тури Queen

Дискографія

Бібліографія

  • Brooks, Greg (1995). Queen Live: A Concert Documentary. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-4814-3. 
  • Dawson, Mike (2008). Freddie & Me. London: Jonathan Cape. ISBN 978-0-224-08193-1. 
  • Dean, Ken; Charlesworth, Chris (1991). Queen: The New Visual Documentary. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-2828-2. 
  • Goodall, Nigel; Lewry, Peter (1998). The Ultimate Queen. London: Simon & Schuster. ISBN 978-0-684-82149-8. 
  • Gunn, Jacky; Jenkins, Jim (1992). Queen: As It Began. London: Sidgwick & Jackson. ISBN 978-0-330-33259-0. 
  • Hodkinson, Mark (2005). Queen: The Early Years. London: Music Sales Limited. ISBN 978-0-7119-6012-1. 
  • Hogan, Peter (1994). The Complete Guide to the Music of Queen. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-3526-6. 
  • Jackson, Laura (2002). Queen: The Definitive Biography. London: Piatkus. ISBN 978-0-7499-2317-4. 
  • Michael, Mick (1992). Queen, In Their Own Words. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-3014-8. 
  • Nester, Daniel (2003). God Save My Queen: A Tribute. Brooklyn, NY: Soft Skull Press. ISBN 978-1-887128-27-8. 
  • Nester, Daniel (2004). God Save My Queen II: The Show Must Go On. Brooklyn, NY: Soft Skull Press. ISBN 978-1-932360-51-6. 
  • Purvis, Georg. (2006). Queen: Complete Works. Richmond: Reynolds & Hearn. ISBN 978-1-905287-33-8. 
  • Sutcliffe, Phil; Hince, Peter; Mack, Reinhold (2009). Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock. London: Voyageur Press. ISBN 0-7603-3719-5. 

Примітки

  1. Hodkinson, Mark (2009). «Queen: The Early Years». p.118
  2. Heritage award to mark Queen's first gig. bbc.co.uk. 5 March 2013. 
  3. Queen Biography for 1971. Queen Zone. 
  4. Blake, Mark. «Is This the Real Life?: The Untold Story of Queen». p. 96
  5. «Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock». p.26. Voyageur Press, 2009
  6. а б в г д Queen Logo. Famouslogos.net. Процитовано 28 January 2011. 
  7. Queen Crest (Original). Процитовано 7 June 2011. 
  8. а б Sheffield, Norman (2 July 2013). Life on Two Legs. 
  9. Buckley, Peter (2003) The rough guide to rock p.422. Rough Guides, 2003
  10. Queen By Gordon Fletcher December 6, 1973. December 1973. 
  11. Queen. Daily Herald (Chicago, IL). 7 December 1973. 
  12. 100 Greatest Guitar Songs of All Time. Rolling Stone. June 2008. 
  13. а б в г д е ж и Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums. London: Guinness World Records Limited. 
  14. а б в г д е ж и RIAA – Gold and Platinum. riaa. Архів оригіналу за 4 September 2015. Процитовано 28 September 2014. 
  15. а б Pryor, Fiona (10 May 2007). Photographer lives the Rock dream. BBC News. Процитовано 25 May 2011. 
  16. а б в Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock. p.128, 129, 159. Voyageur Press, 2009
  17. а б Mark Hodkinson. Queen: the early years. Omnibus Press 2004. Retrieved 28 August 2011
  18. а б Stephen Thomas Erlewine. Queen II. AllMusic. 
  19. Bruce Rusk. Queen II. Daily Vault. 
  20. Queen II. Winnipeg Free Press. 
  21. Thomas, Stephen (9 April 1974). link Queen II: Allmusic review. AllMusic. Процитовано 2 June 2010. 
  22. а б в 1001 Albums You Must Hear Before You Die. Rocklistmusic.co.uk. Процитовано 2 June 2010. 
  23. а б Legends of rock guitar: the essential reference of rock's greatest guitarists. Booksgoogle.com. Процитовано 28 September 2014. 
  24. Queen – Sheer Heart Attack. Chart Stats. 
  25. Queen Discography. Queen Online. «...and in November released Sheer Heart Attack which was a hit on both sides of the Atlantic.» 
  26. Queen: Sheer Heart Attack Архівовано 11 July 2012 у en:Wayback Machine.
  27. а б в г д е ж Whitburn, Joel (2006). The Billboard Book of Top 40 Hits. Billboard Books. 
  28. Jones, Chris (7 June 2007). Queen: Sheer Heart Attack Review. BBC. Процитовано 25 May 2011. 
  29. Classic Rock 'The 100 Greatest British Rock Albums Ever'. rocklistmusic. Процитовано 2 June 2010. 
  30. Mojo, June 2007, «The 100 Records That Changed the World»
  31. Guitar Player: Brian May Interview. Queenarchives.com. Процитовано 28 September 2014. 
  32. Hodkinson, Mark (2009). «Queen: The Early Years». p.166
  33. A Night at the Opera. Acoustic Sounds. 
  34. Song Review by Greg Prato. Queen: Love of My Life. AllMusic. 
  35. 100 Greatest Albums. Channel 4. Архів оригіналу за 29 April 2009. Процитовано 21 November 2006. 
  36. Guinness poll. London Evening Standard. UK. Архів оригіналу за 25 December 2010. Процитовано 2 June 2010. 
  37. ABC poll. Australian Broadcasting Corporation. Процитовано 2 June 2010. 
  38. A Night at the Opera. Acclaimed Music. Процитовано 2 June 2010. 
  39. 230 – A Night at the Opera. Rolling Stone. Процитовано 2 June 2010. 
  40. «When Freddie Mercury Met Kenny Everett». (1 June 2002). Channel 4
  41. «Kenny Everett — The best possible way to remember a true pioneer». The Independent. Retrieved 24 January 2015
  42. а б Queen Discography: A Night at the Opera. Queen Online. 
  43. Queen rock on in poll. BBC News. 8 May 2002. Процитовано 16 December 2007. 
  44. 'Bohemian Rhapsody' Top Chart Topper. CBS News. 9 November 2002. Процитовано 16 December 2007. 
  45. www.reddwarf.co.uk features interviews rocket. Reddwarf.co.uk. 11 June 2004. 
  46. Medium cool: music videos from soundies to cellphones. p.157. Duke University Press, 2007. Books.google.com. 
  47. Monahan, Mark (24 November 2011). Top five Queen music videos. The Daily Telegraph. Процитовано 4 January 2016. 
  48. а б в Sutherland, Mark (30 October 2015). Party On: Queen's Brian May Remembers 'Bohemian Rhapsody' on 40th Anniversary. Rolling Stone. Процитовано 4 January 2016. 
  49. а б Welch, Andy (5 November 2015). Queen's landmark single Bohemian Rhapsody turns 40 this week. The Belfast Telegraph. Процитовано 4 January 2016. 
  50. mobile4357 (2008-02-23). Queen: The Making of "Death On Two Legs". Процитовано 2017-06-24. 
  51. Mr.Scully. Queen live on tour: A Night At The Opera. Queenconcerts.com. 
  52. A Day at the Races. AllMusic. Процитовано 28 September 2014. 
  53. Queen. Disco Museum. Архів оригіналу за 17 April 2015. 
  54. а б A Day at the Races. Queenonline.com. Процитовано 28 September 2014. 
  55. Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock. p.96. Voyageur Press, 2009
  56. «Tie Your Mother Down» has been included in all of the band's tours from the summer of 1976 to the most recent Return of the Champions tour, Queen Concertography.
  57. Song Review by Ed Rivadavia. Tie Your Mother Down. AllMusic. 
  58. а б Queen play Hyde Park. BBC. Процитовано 9 April 2009. 
  59. Queen Biography 1976. Queen Zone. 
  60. Hince, Peter (2009). «Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock». — «When Fred Met Sid». p.119. Voyageur Press, 2009
  61. Sex Pistols on Bill Grundy's 'Today' show most requested clip. NME. 28 July 2008. 
  62. Tiven, Jon (1977) Queen's Live Act Stuns City. Retrieved 21 May 2011
  63. We Are the Champions: Song Review. AllMusic. Процитовано 28 September 2014. 
  64. Hilburn, Robert (20 December 1977). Pop Music Review: Queen's Royal Achievement. Los Angeles Times. 
  65. Jazz – Queen: Billboard Albums. AllMusic. Процитовано 28 September 2014. 
  66. The great rock and roll tour. Daily Mail (London). 23 September 2002. Процитовано 28 September 2014. 
  67. Jazz – Queen: Review. AllMusic. Процитовано 28 September 2014. 
  68. Donald A. Guarisco, «Don't Stop Me Now». AllMusic. Retrieved 12 July 2011
  69. а б [1] Архівовано 2 April 2012 у en:Wayback Machine.
  70. RIAA. RIAA. Архів оригіналу за 26 June 2007. Процитовано 2 June 2010. 
  71. Billboard 18 July 1980. Books.google.com. 12 July 1980. с. 33. 
  72. а б в queen, official, Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John Deacon. Lights! Action! Sound! It's That Crazy Little Thing Called Queen. Circus Magazine. Queenonline.com. 
  73. Kent, David (1993) (doc). Australian Chart Book 1970—1992. Australian Chart Book, St Ives, N.S.W
  74. Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock. p.155. Voyageur Press, 2009. Books.google.com. 
  75. Whitburn, Joel (2006). The Billboard Albums. Menomonee Falls, Wisconsin: Record Research. 
  76. Inductees – The Vocal Group Hall of Fame Foundation. Vocalgroup.org. Процитовано 17 жовтня 2017. 
  77. Cunningham, Mark (October 1995). AN INVITATION TO THE OPERA: Roy Thomas Baker & Gary Langan: The Making Of Queen's 'Bohemian Rhapsody'. Sound on Sound. «There was no stipulation that we wouldn't have any synths, but the statement 'No synths' was printed on the album sleeves because of peoples' lack of intellect in the ears department. Many people couldn't hear the difference between a multitracked guitar and a synthesiser. We would spend four days multi-layering a guitar solo and then some imbecile from the record company would come in and say, 'I like that synth!'» 
  78. Billboard 12 July 1980. Books.google.co.uk. Процитовано 17 жовтня 2017. 
  79. 8th American Music Awards. Rockonthenet.com. 
  80. Queen's Flashy Rock. The Washington Post. 27 July 1982.  Retrieved 15 January 2011
  81. Max Lowry (13 July 2008). The ones that got away. The Guardian (London). 
  82. Henke, James (11 June 1981) «Queen Holds Court in South America» Rolling Stone Процитовано 18 жовтня 2017
  83. Purvis, Georg (2007) Queen: Complete Works p.315. Reynolds & Hearn,
  84. [2] Архівовано 10 May 2014 у en:Wayback Machine.
  85. Stephen Thomas Erlewine (30 October 2007). Queen Rock Montreal. AllMusic. 
  86. "THEIR BRITANNIC MAJESTIES REQUEST". spazioinwind.libero.it. Процитовано 4 червня 2015
  87. Queen biography 1981. Queen Zone. 
  88. VH1: 100 Greatest Songs of the 80s. Rock on the Net. 
  89. Queen top UK album charts league. News.bbc.co.uk. 4 July 2005. Процитовано 28 September 2014. 
  90. а б Queen head all-time sales chart. BBC. 16 November 2006. 
  91. Queen becomes longest reigning chart act. Daily Mail (London). 5 July 2005. Процитовано 22 жовтня 2017. 
  92. In Pictures: 50 years of pop. BBC. Процитовано 22 жовтня 2017. 
  93. Queen – Hot Space. Stylusmagazine.com. 
  94. O'Casey, Matt, dir. (2011) Queen — Days of Our Lives. Part 2. BBC. Queen Productions Ltd. Retrieved 31 May 2011
  95. Q Classic: Stone Cold Crazy: Brain May Interview. Brianmay.com. 
  96. Babayan, Siran (18 November 2009). The Royal Family Album: Queen Gets Definitive Photo Bio. LA Weekly. Процитовано 25 жовтня 2017. 
  97. Saturday Night Live Season 08 Episode 01 on September 25, 1982 with host Chevy Chase and musical guest Queen. NBC. Процитовано 25 жовтня 2017. 
  98. Queen – Biography. Ultimatequeen.co.uk. 
  99. [3] Архівовано 8 December 2012[Дата не збігається] у en:Wayback Machine.
  100. Queen Biography 1984. Queenzone.com. Процитовано 25 жовтня 2017. 
  101. Barry Lazell (1989) Rock movers & shakers p.404. Billboard Publications, Inc.,
  102. Tobler, John Who's who in rock & roll p.1971. Crescent Books, 1991
  103. Mr.Scully. Queen live on tour: The Works 1984. Queenconcerts.com. 
  104. а б Freddie Mercury Biography. Hot Shot Digital. 
  105. Phil Sutcliffe, Peter Hince, Reinhold Mack (2009) Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock Voyageur Press, 2009
  106. The sins of St Freddie. The Guardian. 14 January 2005. Процитовано 27 жовтня 2013. 
  107. Billboard 27 May 2006. Books.google.com. Процитовано 28 жовтня 2017. 
  108. а б Queen: Rock in Rio. Queenarchives.com. Процитовано 28 жовтня 2017. 
  109. Queen: Live in Rio (1985). The New York Times. Процитовано 28 жовтня 2017. 
  110. Grein, Paul. Billboard 4 May 1985. p.42. Billboard (magazine). Retrieved 2 June 2011
  111. Kokozej, Daria Mercury and Queen. Retrieved 21 травня 2011
  112. Minchin, Ryan, dir. (2005) «The World's Greatest Gigs». Initial Film & Television. Retrieved 21 May 2011
  113. Live Aid 1985: A day of magic. CNN. 
  114. а б Queen win greatest live gig poll. BBC. 9 November 2005. Процитовано 28 жовтня 2017. 
  115. «Flashback: Queen Steal the Show at Live Aid». Rolling Stone. Retrieved 4 April 2013
    «Queen: their finest moment at Live Aid». The Telegraph. 24 September 2011
    «Live Aid 1985: A day of magic». CNN. Retrieved 17 July 2013
    "Live Aid Memories: 'It was life-changing: my life was not all about just me anymore' ". The Independent. Retrieved 13 September 2013
    «Queen most loved band». The Guardian. Retrieved 19 April 2009
    Miles, Barry (2008) «Massive Music Moments». p. 159. Anova Books. Retrieved 21 May 2011
  116. BBC Radio 4: "The Mysterious Mr Mercury". BBC. 12 November 2011. 
  117. Jackson, Laura (2008). Brian May: The Definitive Biography. Piatkus. ISBN 978-0749909765. 
  118. Light, Alan (3 June 2011). The Life and Times of Metallica and Queen. The New York Times. Процитовано 28 жовтня 2017. 
  119. Mojo Magazine, серпень 1999, випуск 69. «Their Britannic Majesties Request» by David Thomas, 87 ст.
  120. Rock and Pop Features (9 February 2011). Five other Live Aid stories. The Daily Telegraph (London). 
  121. queen, official, Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John Deacon. A Kind of Magic: Album Details. Queenonline.com. 
  122. International who's who in popular music p.129. Routledge, 2002
  123. а б "Highlander: Immortal Edition DVD competition". Liverpool Echo. Icliverpool.icnetwork.co.uk. 
  124. The sound and the fury. Queenarchives.com. Процитовано 4 листопада 2017. 
  125. Mr.Scully. Queen live on tour: Magic tour. Queenconcerts.com. 
  126. We Will Rock You (Again)!. Queenarchives.com. Процитовано 4 листопада 2017. 
  127. Spike Edney – Biography. Ultimatequeen.co.uk. 11 December 1951. Процитовано 4 листопада 2017. 
  128. The Mods – A Tribute to an Era 1964–1970 – Spike Edney, Keyboards/Guitar – Special Guest. Themodsband.com. 11 April 2007. Процитовано 4 листопада 2017. 
  129. Musician, Issues 93–98. p.44. Amordian Press, 1986. Retrieved 5 June 2011
  130. Billboard. Books.google.com. 16 August 1986. 
  131. Queen Wins 3 DVD Platinum Awards. Queenzone.com. 13 June 2005. 
  132. Queen: Live at Wembley Stadium. WLIW. Архів оригіналу за 28 April 2006. 
  133. Purvis, Georg (2007). Queen Complete Works. Richmond: Reynolds & Hearn.  p. 67
  134. Kokozej, Daria Mercury and Queen. Процтовано 21 травня 2011
  135. VH1 Legends: Queen-Viacom International, VH1, 1997.
  136. Queen Signs With Disney, Raising Hope For Cd Releases. Chicago Tribune (Los Angeles Daily News). 13 вересня 1990. Процитовано 21 листопада 2017. 
  137. Wilker, Deborah (7 травня 1992). Queen Must Decide On Replacing Freddie Mercury. Sun-Sentinel. Процитовано 21 листопада 2017. 
  138. The Highs and Lows of the Brit Awards. BBC. 2 грудня 1999. Процитовано 21 листопада 2017. 
  139. Queen, Freddie Mercury, Roger Taylor, Brian May, BRITS 1990. Brit Awards. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 21 листопада 2017. 
  140. Queen Online " History " Discography. Queenonline.com. Процитовано 21 листопада 2017. 
  141. Donald A. Guarisco. «Queen — The Show Must Go On» Архівовано 4 September 2011[Дата не збігається] у en:Wayback Machine.. AllMusic. Retrieved 23 May 2011
  142. а б 100 Greatest Singers of All Time: Freddie Mercury. Rollingstone.com. 
  143. а б Inside the studio where Freddie Mercury sang his last song. The Telegraph. 25 жовтня 2015. 
  144. а б BPI – UK Best Selling Albums of All Time (14 June 2009) (PDF). 
  145. Queen Greatest Hits I and II Review. BBC. 
  146. Queen; Greatest Hits, Vol. 2. AllMusic. Процитовано 21 листопада 2017. 
  147. Bret, David (1996). Living on the Edge: The Freddie Mercury Story. London: Robson Books. с. 179. ISBN 1-86105-256-1. 
  148. 1991: Giant of rock dies. BBC. 24 листопада 1991. Процитовано 28 September 2014. 
  149. Freddie, I'll Love You Always. The Mirror. 28 листопада 1991. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. 
  150. Elton's Sad Farewell. Mr-mercury.co.uk. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 21 листопада 2017. 
  151. Sherwin, Adam (30 травня 2011). Final Freddie Mercury performance discovered. The Independent (London). 
  152. Queen hit named Britain's best. Daily Mail (London). 20 квітня 2014. 
  153. а б History of HIV & AIDS in the UK (1981–1995). Avert. 
  154. а б в Billboard 25 July 1992. p.8. Books.google.com. 
  155. 1992 MTV Video Music Awards. Rockonthenet.com. Процитовано 28 September 2014. 
  156. Made in Heaven video documentary «Champions of the World».
  157. Jackson, Laura (2002). Queen: The Definitive Biography. London: Piatkus. с. 3. ISBN 978-0-7499-2317-4. 
  158. Folkard, Claire; Vidal, Oriol (2004). Guinness World Records 2005. 
  159. queen, official, Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John Deacon. Made in Heaven. Queenonline.com. 
  160. Lemieux, Patrick (2013). The Queen Chronology: The Recording & Release History of the Band. Lulu. с. 86. 
  161. а б Mercury, heavy metal and a jazz explosion. The Sydney Morning Herald. 
  162. а б Michaels, Sean (20 березня 2008). We will rock you – again. The Guardian (London). Процитовано 23 листопада 2017. 
  163. а б Jackson, Laura (2002). Queen: The Definitive Biography. London: Piatkus. с. 2. ISBN 978-0-7499-2317-4. 
  164. Montreuxmusic — Freddie Mercury statue. EMI international. Архівовано 26 March 2012 у en:Wayback Machine.
  165. а б Crowning Glory. Queenzone.com. Процитовано 10 грудня 2017. 
  166. Queen Press Release – No One But You. Queenarchives.com. Процитовано 10 грудня 2017. 
  167. Queen: No-one But You/Tie Your Mother Down. Chart Stats. 
  168. [4] Архівовано 5 November 2013 у en:Wayback Machine.
  169. Mr.Scully. Brian May + Roger Taylor live in Parco Novi Sad, Modena, Italy (Pavarotti & Friends). Queenconcerts.com. 
  170. Soundtrack for "A Knight's Tale". Internet Movie Database. 
  171. Music – John Deacon. BBC. Процитовано 11 грудня 2017. 
  172. Queen honoured with Hollywood star. BBC News. 18 жовтня 2002. 
  173. а б в Brian May – Ambassadors – 46664. 46664.com. 30 листопада 2003. Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. 
  174. Queen News March 2006. brianmay.com. 
  175. Rodgers to be the Great Pretender for Queen. Daily Mail (London). 15 грудня 2004. 
  176. а б Owen Gibson, media correspondent (5 липня 2005). Queen most loved band. The Guardian (London). 
  177. а б Queen + Paul Rodgers Concertography. Ultimatequeen.co.uk. 
  178. 5/30/06 (3 грудня 2010). Queen & Foo Fighters "We Will Rock You/We Are The Champions" Live at Rock Honors 2006. VH1. 
  179. May, Brian (15 серпня 2006). USA Convention Story and Queen and Paul Rodgers Heading Towards a Studio Assignation. [недоступне посилання з 01.12.2017]
  180. Mandela concert line-up unveiled. BBC News. 6 May 2008. 
  181. а б Queen & Paul Rodgers – Live In Ukraine DVDs!. Daily Record. Scotland. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 28 вересня 2014. 
  182. а б Mr.Scully. Queen live on tour: Queen + Paul Rodgers 2008. Queenconcerts.com. 
  183. QUEEN + PAUL RODGERS: UK Tour Press Release. Queenworld.com. 8 жовтня 2008. 
  184. а б Queen end collaboration with Paul Rodgers. NME. 14 травня 2009. 
  185. Paul Rodgers, Queen Split: "It Was Never a Permanent Arrangement". idiomag. 13 травня 2009. Процитовано 17 грудня 2017. 
  186. Queen and Paul Rodgers split. idiomag. 14 травня 2009. Процитовано 17 грудня 2017. 
  187. Kaufman, Gil (20 May 2009). Kris Allen, Adam Lambert Tear Up Queen's 'We Are The Champions' – News Story | MTV News. MTV. Процитовано 27 грудня 2017. 
  188. Chart Archive: Top 40 Official UK Albums Archive – 28th November 2009. The Official Charts Company. Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 27 грудня 2017. 
  189. Absolute Greatest Tracklist Revealed! Архівовано 2 April 2012 у en:Wayback Machine.
  190. а б Brian May. WHAT'S NEW. 
  191. X Factor twins John and Edward in final six. The Belfast Telegraph. 16 листопада 2009. Процитовано 28 грудня 2017. 
  192. а б Queen News August 2010. Brianmay.com. Процитовано 29 грудня 2017. 
  193. Paphides, Pete (2 червня 2010). Can EMI pick up the pieces?. The Times (London). Процитовано 29 грудня 2017. 
  194. Hardtalk Interview Part 1. YouTube. Процитовано 29 грудня 2017. 
  195. Hardtalk Interview Part 2. YouTube. Процитовано 29 грудня 2017. 
  196. Collett-White, Mike (8 листопада 2010). Queen Signs To Universal, Preps Remastered Albums. Billboard. Процитовано 31 грудня 2017. 
  197. First Five Albums Re–Released Today!. Queen. 14 березня 2011. Процитовано 31 грудня 2017. 
  198. Press Release: Second Five Albums Re-Issued on 27th June. Queen. 5 квітня 2011. Процитовано 31 грудня 2017. 
  199. queen, official, Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John Deacon. Second Set of Re-issues: Out This Week!. Queenonline.com. 
  200. Press Release: Final Five Albums Re-Issued On 5th September. Queen. Процитовано 31 грудня 2017. 
  201. Perry Farrell Battles Queen for a Bassist, Plots Dream Lineup for Lollapalooza 2012. Spinner. 
  202. Paul Rodgers to tour with Queen again?. Queenzone.com. 31 травня 2011. 
  203. Queen take the Icon prize at BMI Awards. NME. 5 жовтня 2011. 
  204. Queen, the Script, Andrew Frampton, Fraser T. Smith & more honored at 2011 BMI London Awards. Bmi.com. 4 жовтня 2011. 
  205. а б Source: Penny Newton (6 листопада 2011). Katy and Adam Honour Queen. MTV. 
  206. а б Adam Lambert to perform with Queen at Sonisphere. BBC. 20 лютого 2012. 
  207. The Queen Extravaganza: 'Somebody to Love' on American Idol. Rolling Stone. 27 квітня 2012. 
  208. Queen + Adam Lambert = Saturday night partytime. Sonisphere.co.uk. Архів оригіналу за 21 February 2012. 
  209. Sonisphere festival cancelled. sonisphere. Архів оригіналу за 31 March 2012. Процитовано 5 січня 2018. 
  210. queen, official, Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John Deacon. Sonisphere – Statement from Queen. Queenonline.com. 
  211. Press Release: Queen To Play Hammersmith. 12 April 2012. Процитовано 5 січня 2018. 
  212. Queen + Adam Lambert Playing Four Shows This Summer. Billboard. 
  213. Queen + Adam Lambert Hammersmith Shows – SOLD OUT. 19 квітня 2012. Процитовано 5 січня 2018. 
  214. After 'Instant' Sell-out, Queen and Adam Lambert Add Third London Dat…. 8 July 2012. Архів оригіналу за 8 July 2012. 
  215. Queen Rock Kiev With Adam Lambert. Ultimateclassicrock.com. 1 липня 2012. 
  216. Press Release: Queen + Adam Lambert Will Rock Moscow. 28 February 2012. Процитовано 5 січня 2018. 
  217. Adam Lambert has second show with Queen. USA Today. 28 лютого 2012. 
  218. Press Release: Queen + Adam Lambert Announce Poland Show. 27 April 2012. Процитовано 5 січня 2018. 
  219. Olympics Closing Ceremony: Jessie J Joins Queen For 'We Will Rock You' Performance. Capital Radio. 12 серпня 2012. 
  220. а б Rees, Jasper (13 серпня 2012). Olympics closing ceremony: A long goodbye to the Games. BBC. 
  221. Silverman, Rosa (13 серпня 2012). Record TV audience for Olympics Closing ceremony. The Daily Telegraph (Лондон). Процитовано 6 січня 2018. 
  222. Lineup announced for the 2013 iHeartRadio festival. CBS News. 15 July 2013. Процитовано 6 січня 2018. 
  223. Queen and Adam Lambert reunite for Summer Tour. Rolling Stone. Процитовано 6 січня 2018. 
  224. Queen + Adam Lambert Announce Summer Tour. Billboard. 6 березня 2014. Процитовано 28 September 2014. 
  225. Queen Australian tour announced with best Freddie Mercury replacement. The Sydney Morning Herald. Процитовано 6 січня 2018. 
  226. Q&A: Queen, Adam Lambert Talk New Tour, Pressure and John Deacon. Rolling Stone. Процитовано 6 січня 2018. 
  227. Brian May – BBC Wales Interview. YouTube. Процитовано 6 січня 2018. 
  228. Queen Forever. Allmusic. 9 травня 2016. 
  229. Isle of Wight Festival: Queen pay tribute to Orlando shooting victims. BBC. 14 липня 2016. 
  230. After Four Decades, Queen Rock Israel with Help From Adam Lambert. Billboard. 16 вересня 2016. 
  231. Queen + Adam Lambert Plot U.S. Summer Tour. Rolling Stone. 26 січня 2017. Процитовано 6 січня 2018. 
  232. Queen's influences;
  233. Tony Iommi, Neal Schon, Brian May Talk Jimi Hendrix On Planet Rock Special. Blabbermouth.net. 3 March 2010. Процитовано 9 October 2015. 
  234. Georg Purvis (2007). «Queen: Complete Works». p. 251. Reynolds & Hearn
  235. а б Roger Taylor & Brian May Interview - Part 2. Queen Online. 9 October 2015. 
  236. Ramirez, Aj (8 June 2011). In the Lap of the Gods: The First Five Queen Albums. PopMatters. Процитовано 16 October 2015. 
  237. Masters, Tim (13 October 2009). Queen star May hails Muse album. BBC News. 
  238. а б в г д Erlewine, Stephen Thomas. Queen. Allmusic. 
  239. а б de Haan, Jan-Jaap. Queen: A Night At The Opera. Dutch Progressive Rock Page. Процитовано 14 September 2015. 
  240. DeRogatis, Jim (14 July 2002). Queen, A Day at the Races, A Night at the Opera. jimdero.com. Процитовано 28 December 2015. 
  241. а б Marsh, Dave (24 February 1977). A Day At The Races. Rolling Stone. Процитовано 9 October 2015. 
  242. Scoppa, Bud (6 December 1973). Sheer Heart Attack. Rolling Stone (186). Архів оригіналу за 30 June 2007. 
  243. а б Erlewine, Stephen Thomas. A Night at the Opera. AllMusic. Процитовано 28 December 2015. 
  244. Erlewine, Stephen Thomas. A Day at the Races. AllMusic. Процитовано 28 December 2015. 
  245. Christopher Knowles (2010). The Secret History of Rock 'n' Roll. Viva Editions. с. 162. ISBN 978-1573444057. 
  246. Blake, Mark (2011). Is This the Real Life?: The Untold Story of Queen. Aurum Press Ltd. ISBN 978-1845137137. Процитовано 28 December 2015. 
  247. Prato, Greg. Hot Space. Allmusic. 
  248. Schaffner, Nicholas (1982). The British Invasion: From the First Wave to the New Wave. New York: McGraw-Hill. с. 254. 
  249. а б в г д For the first time ever...Queen: Ten great hits from the sensational rock band. Mail Online (London). 20 квітня 2014. Процитовано 13 березня 2018.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «wwry» визначена кілька разів з різним вмістом
  250. LG (6 October 1977). Queen – Royal Legend: Detailed information about albums: News Of The World. Queen.musichall.cz. Процитовано 11 August 2011. 
  251. Paul Simpson (2003). The Rough Guide to Cult Pop. Rough Guides Ltd. с. 153. ISBN 978-1843532293. 
  252. Brian May Interview, The Music Biz (1992). Youtube.com. 16 July 2011. 
  253. David McNamee (11 August 2010). Hey, what's that sound: Homemade guitars. London: Guardian. 
  254. Roy Thomas Baker. AllMusic.com. Процитовано 12 July 2010. 
  255. Mike «Clay» Stone, credits. AllMusic.com. Процитовано 12 July 2010. 
  256. Black, Johnny (February–March 2002). The Greatest Songs Ever! Bohemian Rhapsody. Blender. Архів оригіналу за 2 February 2007. 
  257. Cavanagh, David (11 March 2011). Queen - The First Five Albums. Uncut. Процитовано 16 October 2015. 
  258. Lemieux, Patrick (2013). The Queen Chronology: The Recording & Release History of the Band. Lulu. с. 40. 
  259. Queen rock on in poll. BBC News. 8 травня 2002. 
  260. [5] Архівовано 24 December 2010 у en:Wayback Machine.
  261. Fowles, Paul (2009). A Concise History of Rock Music. Mel Bay Publications, Inc. с. 243. ISBN 978-0786666430. 
  262. Queen win greatest live gig poll. BBC. 9 листопада 2005. 
  263. Queen declared 'top British band'. BBC. 2 січня 2007. 
  264. Live Aid Turns 30: The Backstage Scoop From The People Who Were There. MTV. 11 липня 2015. 
  265. Brown, Mark (16 November 2006) Queen are the champions in all-time album sales chart The Guardian Процитовано 2 лютого 2018
  266. Queen Getting 'Global Icon' Nod at MTV Europe Awards. Billboard. 19 October 2011. Процитовано 19 лютого 2018. 
  267. Queen 'planning to abandon EMI'. Daily Express. Процитовано 19 лютого 2018. 
  268. Joe Joseph (13 October 2006). Paying homage to Queen Freddie. The Times (London). Процитовано 19 лютого 2018. 
  269. BBC BREAKFAST NEWS VIDEO. BBC NEWS. 6 November 2009. Процитовано 19 лютого 2018. 
  270. Top Selling Artists. RIAA. 
  271. Rock and Roll Hall of Fame: Queen. 2007. Процитовано 19 лютого 2018. 
  272. 2003 Award and Induction Ceremony: Queen. Songwritershalloffame.org. Процитовано 19 лютого 2018. 
  273. Grammy Hall of Fame Award. The GRAMMYs. Архів оригіналу за 22 January 2011. Процитовано 19 лютого 2018. 
  274. Queen enter Grammy Hall of Fame. News.bbc.co.uk. 1 December 2008. Процитовано 19 лютого 2018. 
  275. «The 32nd Ivor Novello Awards». The Ivors. Retrieved 3 January 2018
  276. «The 50th Ivor Novello Awards». The Ivors. Retrieved 3 January 2018
  277. "Queen, Tina Turner to Receive Grammy Lifetime Achievement Award". Rolling Stone. Процитовано 8 березня 2018
  278. Classic bands top net bootleg chart. BBC News. 22 березня 2001. 
  279. People Watch. Fort Worth Star-Telegram. 26 серпня 2004. 
  280. Queen embrace new technology: whether it's remixing for DVD or releasing live sets online, the band have stayed at the forefront of change. Music Week. 12 листопада 2005. 
  281. Way, Gerard (29 квітня 2011). 100 Greatest Artists Of All Time: Queen Rolling Stone. Retrieved 23 May 2011
  282. 100 Greatest Guitarists of All Time: Brian May. Rollingstone.com. 
  283. VH1: '100 Greatest Hard Rock Artists'. www.rockonthenet.com. Процитовано 19 лютого 2018. 
  284. VH1 Listed 100 Greatest Artists Of All Time. Today24news.com. Процитовано 19 лютого 2018. 
  285. Queen named best band of the past 60 years. Gigwise. 4 червня 2012. 
  286. VH1–100 Greatest Artists of Hard Rock. Vh1. Процитовано 11 березня 2018. 
  287. «Queen, first non-blues based heavy metal band». Rolling Stone, Dec 1973.
  288. Rob Halford Tells Nikki Sixx That Adam Lambert Is Doing An 'Extraordinary' Job Fronting Queen. Blabbermouth.net. 10 липня 2014. Процитовано 11 березня 2018. 
  289. «Queen, 50 greatest songs as voted for by Maiden, Priest, Kiss, etc». Classic Rock magazine, October 2006.
  290. Erlewine, Stephen Thomas; Prato, Greg. Metallica. Allmusic. 
  291. Dream Theater: Dragon Attack – A Tribute To Queen. Архів оригіналу за 20 September 2010. 
  292. TRIVIUM Frontman: 'If It Weren't For JAMES HETFIELD, I Literally Wouldn't Be Here'. BLABBERMOUTH.NET (en-US). 2010-05-13. Процитовано 11 березня 2018. 
  293. The Quietus | Features | Baker's Dozen | Th1rt3en Best: Dave Mustaine Of Megadeth's Favourite Albums. The Quietus. Процитовано 11 березня 2018. 
  294. MP3 David Lee Roth Queen review. Процитовано 11 березня 2018. 
  295. FNM4EVER 2 (2011-12-17). Faith No More - Making Of Angel Dust (Full). Процитовано 11 березня 2018. 
  296. Melvins' King Buzzo Talks About Queen's Influence in Exclusive Video. Ultimate Classic Rock. Процитовано 11 березня 2018. 
  297. Sutcliffe, Phil (2009). Queen: the Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock (вид. 2015). Minneapolis, MN, USA: Voyageur Press. с. 227. ISBN 978-0-7603-4947-2. «Corey Taylor: 'The older I got, the more I got into Queen, and I got into the harmonies, which were just unreal...It was one of those things where you go, 'Man I wish I would've started listening to this earlier.' I think Freddie Mercury was one of the best singers ever lived. I think he would look around at a lot of this stuff today and laugh his ass off 'cause it would be so funny to him. Then again, he'd probably be a god to some of these people because he was such a great frontman, such a good singer, and just incredibly gifted man.'» 
  298. Sutcliffe, Phil (2009). Queen: the Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock (вид. 2015). Minneapolis, MN, USA: Voyageur Press. с. 3. ISBN 978-0-7603-4947-2. «Tom Morello: 'There is no band remotely like them. There aren't even imitators that come within a hundred city blocks of Queen, and that can be said about very, very few bands. It's one of the few bands in the history of rock music that was actually best in a stadium. And I miss Freddie Mercury very much.'» 
  299. Erlewine, Stephen Thomas; Prato, Greg. Guns N' Roses. Allmusic. 
  300. Erlewine, Stephen Thomas. Def Leppard. Allmusic. 
  301. Erlewine, Stephen Thomas. Van Halen AllMusic. Retrieved 28 лютого 2012
  302. «Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock». p.27. Voyageur Press, 2009
  303. Deacon, queen, official, Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John. Steve Vai On Brian May. www.queenonline.com. Процитовано 2016-04-17. 
  304. The Cult's Ian Astbury still seeking in this amazing interview - Louder Than War. Louder Than War (en-GB). Процитовано 2016-04-17. 
  305. Trendell, Andrew. The Darkness on the magic of Queen | Gigwise. gigwise.com. Процитовано 2016-04-17. 
  306. Sutcliffe, Phil (2009). Queen: the Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock (вид. 2015). Minneapolis, MN, USA: Voyageur Press. с. 242. ISBN 978-0-7603-4947-2. «Kid Rock: 'I love Queen. The more you listen to Queen, the more you realize, especially if you're a musician, how much of a genius Freddie Mercury was, and Brian May and those guys are.'» 
  307. Arjun S Ravi (12 жовтня 2007). They're back: And thank God for the Foo Fighters. Screen Weekly. Процитовано 13 березня 2018. 
  308. Byrne, Ciar (21 березня 2008). The last days of Kurt Cobain, in his own words. The Independent (London). Процитовано 14 березня 2018. 
  309. а б в McLean, Craig (18 червня 2006). All messed up. The Guardian (London). 
  310. Nine Inches of Love. TheNINHotline.com (Internet). березень 1992. 
  311. Jonathan Fisher (17 червня 2006). Muse talk to DiS: new album, Western films and WIN! WIN! WIN! / Music News // Drowned In Sound. Drownedinsound.com. Процитовано 14 березня 2018. 
  312. RHCP's Chad Smith | Modern Drummer Magazine. Modern Drummer Magazine (en-US). Процитовано 2016-04-17. 
  313. Caplan, B. Surfing, Pinball, and Weed: Perry Farrell on His Teen Years in Miami. Miami New Times. Процитовано 2016-04-17. 
  314. Sutcliffe, Phil (2009). Queen: the Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock (вид. 2015). Minneapolis, MN, USA: Voyageur Press. с. 2. ISBN 978-0-7603-4947-2. «Wayne Coyne: 'Musically they really are phenomenal. Freddie Mercury was just a beautiful singer, and they all are so great as musicians and have so many great moments where it's like, oh my God, here's a band that didn't hold back.'» 
  315. Erlewine, Stephen Thomas; Prato, Greg. The Smashing Pumpkins. Allmusic. 
  316. Childers, Chad (15 вересня 2015). 17 Years Ago: Marilyn Manson Goes Glam With 'Mechanical Animals'. Loudwire. Townsquare Media. Процитовано 14 березня 2018. 
  317. «Meat Loaf Influences». All music. Retrieved 13 July 2015
  318. «The Killers channel Queen, Meat Loaf, for new album». Rolling Stone. Retrieved 13 July 2015
  319. Leahey, Andrew My Chemical Romance Allmusic Retrieved 24 January 2011
  320. Read Fall Out Boy's Loving Green Day Tribute at Rock and Roll Hall of Fame. Rolling Stone. Процитовано 2016-04-17. 
  321. Panic! at the Disco's Brendon Urie Talks the Influence of Bowie, Queen and Sinatra on Death of a Bachelor. Abcnewsradioonline.com. Процитовано 14 березня 2018. 
  322. Sutcliffe, Phil (2009). Queen: the Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock (вид. 2015). Minneapolis, MN, USA: Voyageur Press. с. 170. ISBN 978-0-7603-4947-2. 
  323. Deming, Mark George Michael Allmusic.
  324. People, Sunday. Robbie Williams turned to Freddie Mercury for tour inspiration. mirror. Процитовано 2016-04-17. 
  325. Sutcliffe, Phil (2009). Queen: the Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock (вид. 2015). Minneapolis, MN, USA: Voyageur Press. с. 3. ISBN 978-0-7603-4947-2. «Adele: 'I love them. I'm the biggest Queen fan ever...They're the kind of band that's just in your DNA, really. Everyone just knows who they are.'» 
  326. Dingwall, John (27 листопада 2009). The Fear Factor; Lady Gaga used tough times as inspiration for her new album. Daily Record. с. 48–49. Процитовано 14 березня 2018. 
  327. Leahey, Andrew Katy Perry Allmusic Retrieved 25 January 2011
  328. Garland, Emma (8 січня 2017). Kesha's MySpace Profile from 2008 is Better Than DJ Khaled's Snapchat. Noisey. Vice Media. Процитовано 14 березня 2018. 
  329. Renshaw, David (12 December 2014). Grimes finishes work on new 'glam rock' song inspired by David Bowie and Queen. NME. Процитовано 14 березня 2018. 
  330. «His Style Is Gangnam, and Viral Too». New York Times. Процитовано 12 березня 2018
  331. Rolling Stone Magazine: Queen by Gordon Fletcher December 6, 1973. Процитовано 9 квітня 2018. 
  332. Classic Rock magazine, жовтень 2006.
  333. Jones, Chris (7 червня 2007). Queen Sheer Heart Attack Review. BBC Music. Процитовано 9 квітня 2018. 
  334. Morse, Steve (11 січня 1991). Grammys focus on fresh faces, jilt Madonna (fee required). The Boston Globe (The New York Times Company). Процитовано 9 квітня 2018. 
  335. Here's The Thing with Alec Baldwin: interview with Thom Yorke. WNYC. 1 квітня 2013. Архів оригіналу за 21 чеврня 2015. Процитовано 9 квітня 2018. 
  336. May, Brian (April 2004). Biography. brianmay.com. 
  337. A Night at the Opera, 30th Anniversary CD/DVD. AllMusic. Процитовано 6 квітня 2018. 
  338. God Save The Queen. Ultimatequeen.co.uk. Процитовано 6 квітня 2018. 
  339. RockWalk Inductees: Queen. Guitar Center's Hollywood Rockwalk. Rockwalk.com. 4 серпня 2018. 
  340. «Queen musical We Will Rock You to close after 12 years». BBC. Процитовано 6 квітня 2018
  341. We Will Rock You. London Theatre. 
  342. Queen plan second stage musical. BBC News. 15 квітня 2008. 
  343. We Will Rock You UK Tour. Wewillrockyou.co.uk. 
  344. Sewpersad, Roshan (21 жовтня 2004). Too little balls for balletomanes. LitNet. Teater (South Africa). Архів оригіналу за 10 жовтня 2006. 
  345. Christopher Isherwood (19 серпня 2010) Here They Go Again: Head-Banging Anthems of Their Youth The New York Times
  346. Queen: The Eye. Ultimatequeen.co.uk. 
  347. PC Review: Queen: The Eye Review Архівовано 4 April 2011 у en:Wayback Machine.
  348. Queen Rock Montreal (& Live Aid). Ultimatequeen.co.uk. 
  349. Rock Band's Queen 10-Pack in All Its Glory. Kotaku.com. 2 жовтня 2009. Процитовано 8 квітня 2018. 
  350. Exclusive: 'Guitar Hero: Van Halen' Song List. Multiplayerblog.mtv.com. 5 серпня 2009. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. 
  351. Guitar Hero Metallica Track List: Queen – Stone Cold Crazy. Guitarherosongs.co.uk. 
  352. 'Guitar Hero: Warriors of Rock' Track List. Multiplayerblog.mtv.com. 4 червня 2010. 
  353. Masters, Tim (13 жовтня 2009). Queen star May hails Muse album. BBC News. 
  354. Queen Playable in Lego Rock Band along with their songs "We Will Rock You and We Are The Champions". 1up.com. 20 жовтня 2009. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 13 квітня 2018. 
  355. Previous post Next post (3 лютого 2009). Singstar Queen Track Listing Revealed | GameLife. Wired.com. Процитовано 13 квітня 2018. 
  356. Music, Current Set List. DJ Hero. Архів оригіналу за 23 липня 2010. Процитовано 13 квітня 2018. 
  357. Grand Theft Auto IV soundtrack. GTAIV.net. Процитовано 13 квітня 2018. 
  358. GTA V What You Need to Know About The New Trailers. IGN. Процитовано 13 квітня 2018. 
  359. Greg Prato (27 January 1981). Flash Gordon (Original Soundtrack): Queen. Allmusic.com. 
  360. Sounds of the Future: Essays on Music in Science Fiction Film. p.19. Books.google.com. 
  361. Olson, James Stuart (1999). Historical dictionary of the 1970s p.292. Greenwood Publishing Group, 1999. Процитовано 18 квітня 2018
  362. Heather Phares (6 квітня 2004). Ella Enchanted Original Soundtrack. Allmusic.com. 
  363. Other reviews by Mike Brennan (14 листопада 2006). Happy Feet Soundtrack. Soundtrack.net. 
  364. Stephen Thomas Erlewine (26 лютого 2002). Moulin Rouge, Music from the Motion Picture. Allmusic.com. 
  365. «A Knight's Tale OST». All music. Процитовано 2 травня 2018
  366. Yukari Shima (14 November 2005) Japan Report BrianMay.com. Процитовано 17 травня 2018
  367. Queen win Top Gears Best Driving Song ever poll. Queenzone.com. 7 серпня 2005. Архів оригіналу за 30 вересня 2011. Процитовано 17 травня 2018. 
  368. Episode Guide. That '70s Show. грудень 2008.  — Scholar search
  369. The Simpsons Archive: Music Featured on the Simpsons. Snpp.com. 14 листопада 2012. Архів оригіналу за 11 травня 2008. 
  370. Lyndsey, Parker (13 квітня 2006). Queen's Brian May Addresses 'Idol Fallout'. Yahoo!. 
  371. X Factor twins John and Edward in final six. Belfast Telegraph. 16 листопада 2009. Процитовано 20 травня 2018. 
  372. 'GLEE: The Music, Volume 1' Track Listing Revealed. Broadwayworld.com. 
  373. Glee: The Music, The Graduation Album. The Official Music for Glee Site. Процитовано 20 травня 2018. 
  374. Sacha Baron Cohen to play Freddie Mercury. BBC News. 17 вересня 2010. Процитовано 20 травня 2018. 
  375. @megancarol (17 вересня 2010). Sacha Baron Cohen to Play Freddie Mercury. Newsfeed.time.com. 
  376. Finke, Nikki (22 липня 2013). Sacha Baron Cohen Exits Freddie Mercury Biopic Over Creative Differences With Queen. Deadline Hollywood. Процитовано 20 травня 2018. 
  377. Ben Whishaw joins Freddie Mercury biopic. BBC News. 10 грудня 2013. Процитовано 20 травня 2018. 
  378. "Is it because I has a mankini?" Ali G creator to take on Queen. The Independent (Лондон). 17 вересня 2010. Процитовано 20 травн 2018. 
  379. Mike Fleming Jr (4 листопада 2016). Queen Movie Amping Up With Bryan Singer & Rami Malek As Freddie Mercury. Deadline. Архів оригіналу за 5 November 2016. Процитовано 20 травня 2018. 

Посилання