Єдине небо Європи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Європейська спільна авіаційна зона

Єдине небо Європи — ініціатива Європейської Комісії, відповідно до якої розподіл повітряного простору і його керування будуть єдиними для більшості країн Європи (Європейської спільної авіаційної зони, англ. ECAA).

Ініціатива Європейської Комісії спрямована на підвищення безпеки, ліквідацію поділу та розбіжностей у керуванні повітряним рухом, забезпечення тіснішої співпраці з армією в організації керування повітряним рухом, а в законодавчому процесі збільшення пропускної здатності повітряного простору, підвищення ефективності системи керування повітряним рухом, а також сприяння впровадженню нових технологій.

Огляд

Введення ініціативи, імовірно, принесе користь усім користувачам повітряного простору за рахунок безпечнішого та ефективнішого використання повітряного простору та керуванні повітряним рухом всередині і за межами ЄС. Керування повітряним рухом перестане підкорятися національним управлінням в рамках національних кордонів; замість цього будуть створені «функціональні блоки повітряного простору», межі яких відповідатимуть вимогам підвищення ефективності використання повітряного простору. Управління повітряним рухом як і раніше буде мати головною метою безпеку авіаперевезень, проте буде також враховувати потреби учасників повітряного руху та зростання обсягу авіаперевезень.

Керування повітряним простором у ЄС здебільшого здійснюється країнами-членами, які співпрацюють у рамках проекту Євроконтроль, міждержавної організації, до якої входить більшість європейських країн.

Повітряний простір Європи є найбільш завантаженим у світі, а наявна система керування має безліч недоліків, зокрема, межі авіаційних зон збігаються з національними кордонами, а багато ділянок зарезервовані військовими, хоча в багатьох випадках це не потрібно.

Ініціативу з організації проекту «Єдине європейське небо» Єврокомісія почала ще в 1999 році з метою реформи авіаційного контролю.

У жовтні 2001 р. Єврокомісія прийняла пропозиції щодо створення Єдиного неба Європи і щодо створення єдиного регулюючого органу з керування повітряним рухом у ЄС, Норвегії та Швейцарії. Такий орган міг би об'єднати управління верхніми ешелонами повітряного простору ЄС, які зараз розділені національними кордонами. Він міг би організувати повітряний простір інакше з урахуванням ефективності його використання, а не національних кордонів. Крім того, передбачається об'єднання військових і цивільних служб.

Ведуться переговори про поширення ініціативи на балканські та середземноморські країни.

У червні 2008 р. були прийняті поправки, й ініціатива отримала назву SES-II (SES — Single European Sky, Єдине небо Європи).

SES-II має на меті прийняття програми функціональних блоків повітряного простору як інструменту для підвищення ефективності використання повітряного простору. Супроводом деяких ініціатив у рамках проекту займається Європейське агентство авіаційної безпеки.

10 червня 2013 року Європейська Комісія представила план «Б» з прискорення реалізації проекту «Єдине небо Європи». Так званий SES-II+ являє собою пакет заходів, спрямованих на вирішення поточної ситуації з державними монополіями, що відповідають за забезпечення аеронавігаційного обслуговування. Цей пакет викликав хвилю протестів.

Виключення

У звіті Британського парламенту 2000 р. зазначається, що Іспанія заблокувала включення аеропорту Гібралтару в Єдине небо Європи, що призвело до зупинки всього проекту. [1]

Прискорення процесу

Проблеми, викликані виверженням вулкана Ейяф'ятлайокютль, спричинили прискорення процесу інтеграції національних систем контролю повітряного простору у Єдине небо Європи та негайне створення загального кризового центру.[2]

Протести проти Єдиного неба

У червні 2013 р. в 11 країнах Європи пройшли численні протести авіадиспетчерів проти створення «Єдиного неба». Страйки були організовані профспілками, які побоюються, що ця ініціатива може згодом призвести до істотного скорочення робочих місць та заробітних плат працівників аеропортів, у відповідь на представлений Європейською Комісією план «Б» з прискорення реалізації проекту. Унаслідок протестів, на прохання міністрів транспорту Франції та Німеччини, ініціативу лібералізації авіаційного руху Євросоюзу було заморожено. [3]

Відкрите небо між Україною та ЄС

Україна неодноразово заявляла про своє бажання долучитися до ініціативи Єдиного неба Європи. Переговори щодо укладення угоди між Україною та ЄС про єдиний авіаційний простір почалися ще в 2007 році. Наприкінці вересня 2012 року Віце-президент Європейської Комісії Сіім Каллас заявив, що Єврокомісія до 2015 року планує укласти угоди про єдиний авіаційний простір з Україною та низкою сусідніх країн. Основною перешкодою для угоди щодо спільного неба між сторонами основною проблемою була сертифікація українських літаків. [4] 28 листопада у Вільнюсі відбулось парафування Угоди про Спільний авіаційний простір (САП), або «Відкрите небо» України з країнами Європейського Союзу. [5] Наприкінці березня 2014 року Голова Державної авіаційної служби України Денис Антонюк заявив, що Україна планує підписати угоду про єдиний повітряний простір з Євросоюзом на початку літа 2014 р. Основна ідея угоди полягає в зміні українських правил безпеки в авіації відповідно до європейських стандартів. На практиці угода дозволить європейським компаніям без обмежень літати у будь-які аеропорти України, а українським авіаперевізникам — у будь-які аеропорти Європи.[6]

4 червня 2014 року стало відомо, що Угоду про відкрите небо не буде підписано 5 червня. Затримка у підписанні договору пов'язана з внутрішньоєвропейською проблемою — невизначеністю терміна "територія" в контексті Гібралтару. Очікується, що Угоду буде підписано 27 червня в Брюсселі разом із економічною частиною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. [7]

Примітки

Посилання